Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

Він дуже сподівався, що помиляється, і не уявляв собі, що буде робити, якщо виявиться правий. Він сидів, слухаючи, як потріскує вогонь у каміні, і чекав появи Морд-Сіт.

— Заходьте, — вимовив він, почувши стукіт у двері.

Першою увійшла Кара, за нею — Раїна, обидві в коричневій шкіряній формі.

Останньою з'явилася Берліна. Кара і Раїна швидким поглядом ковзнули по кімнаті, Бердіна ж оглянула покої набагато уважніше. Потім вони втрьох підійшли до Річарда і встали перед ним.

— Слухаю, Магістр Рал, — спокійно сказала Кара. — Вам щось потрібно?

— Нехай кожна покаже мені свої груди. — Річард махнув рукою. — Давайте.

Кара відкрила було рота, але тут же закрила його і, зціпивши зуби, почала розстібати застібки. Раїна скоса глянула на Кару, побачила, що та виконала наказ, і з небажанням теж почала роздягатися. Бердіна не зводила з них очей. Потім повільно підняла руку до гудзиків свого червоного шкіряного шати.

Розстебнулася, Кара відвернула воріт в сторону, але не відчинила до кінця.

Обличчя її виражало похмуре огиду. Річард поклав ногу на ногу і поправив меч у себе на колінах. — Я чекаю.

Рішуче зітхнувши. Кара відчинила куртку. У світлі каміна Річард уважно вивчив кожен сосок і крихітну тінь, що відкидається їх кінчиками.

Обидва соска виглядали цілком природно і явно не були намальовані.

Річард перевів погляд на Раїну і чекав, не кажучи ні слова. Обурено підібгавши губи, вона ривком відкинула воріт в сторону. Річард приділив її грудях не менш пильну увагу, ніж Кариною. Соски Раїни теж були справжніми.

Річарда подивився на Берліну. Останнім часом вона йому загрожувала.

Загрожувала навіть ейджем.

Лице Бердіни стало такого ж кольору, як її сукня, — але не від приниження, а з люті.

— Ти обіцяв, що ніколи не станеш примушувати нас це робити!

— Давай.

Кара з Раїною ніяково переступали з ноги на ногу. Їм все це абсолютно не подобалося. Вони були впевнені, що Річард вибирає, з ким провести ніч, Берліна не поворухнулася.

Погляд Річарда став сталевим.

— Це наказ. Ти присягнулася мені підкорятися. Роби що сказано!

З очей Бердини потекли сльози безсилої люті. Вона рвонула воріт.

У неї був лише один сосок. Ліва грудина виявилася рівною і гладкою.

Кара з Раїною оторопіло дивились на Бердіну. По виразу їх облич Річард зрозумів, що їм доводилося бачити груди Бердіни і раніше. І коли в обох МордСіт в руках миттєво опинилися їх ейджі, він зрозумів ще, що вони не очікували побачити того, що побачили зараз.

Річард піднявся.

— Вибачте, що змусив вас через це пройти. — Він жестом звелів їм одягтися. Бердіна не ворухнулась, інші ж почали застібатися.

— Що відбувається? — Поцікавилася у Річарда Кара, не зводячи з Бердіни небезпечно палаючих очей.

— Розповім пізніше. Ви двоє можете йти.

— Нікуди ми не підемо, — сказала Раїна, теж пильно дивлячись на Бердіну.

— Ще й як підете! — Річард кивнув на двері і вказав пальцем на Бердіну.