Вибрані твори
- Автор: Теліга Олена Іванівна
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Смолоскип
- ISBN: 978-617-7173-01-3
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Вибрані твори». Краткое содержание книги:
Збірка призначена для студентів, викладачів, широкого кола зацікавлених осіб; може бути використана як посібник у школах і вищих навчальних закладах.
Поетка не є стовідсоткова оптимістка. Їй знайомі «божевільні думки», що пізніше застигають сріблом на скронях. Знайома їй і туподумність юрби, і націлена смертельною загрозою ненависть ворога. Але все це перестає на неї діяти, коли поруч — вірний друг, коли він зазнає ворожого удару і коли треба дати відсіч.
Біль перемагається не сумом. Життя сповнене трагізму, від цієї трагічності не можна відвертатися, треба зустрічати її усмішкою, не з почуттям жертви, а з почуттям гідності сприймати біль і йти до трагічного кінця. Величезною прозірливістю схоплює Олена свій важкий життєвий кінець, який є для неї найвищим знесенням і наймогутнішим виразом незнищимого життя.
Такого ступеню героїзм у нашій поезії знаходимо ще тільки в Олега Ольжича.
Смерть Теліги лише доповнює її поезію, надаючи поезії великого звучання.
Чи слід спинятися над технічними компонентами її поезії? Над частим контрастуванням образів? Над складними метафізичними асоціаціями? Над співвідношенням кольору і звуку? Над інколи просто танцюючим ритмом, а іноді гострим, як залізо? Над прийомом посвят і звернень до друзів?
Признаюся — це анатомування її поезії, вишукування естетичної і соціальної функціональності дрібних деталей було б для мене болючим. Для мене поезії Теліги — живі організми і мені ще незручно робити над ними операції з ножем і ланцетом.
Вона жива із своїми рядами полум’яних віршів і до архіву літератури не належить.
«Літературний зошит» (додаток до газети «Українські вісті»). Новий Ульм, 1947, ч. 1, січень.
Григорій Шевчук. Без металевих слів і без зітхань даремних
Можна творити поезію високого патріотизму, ні разу не вживши слів — батьківщина або вітчизна; можна пройняти творчість палкою любов’ю до України, ні разу не вживши слова Україна; можна писати пристрасні любовні поезії, не вживши слів любов чи кохання. Бо поезія — не називає, а пориває. Цього не знає більшість наших молодих і літніх претендентів на звання поета. Це добре знала Олена Теліга.
Як удалося це їй?
Поезія Олени Теліги виростає з альбомної поезії. Це анітрохи не образливо для пам’яті поетки, яка заслужено була шанована за життя, і перед героїчною смертю якої від руки ґестапівців схиляє голову весь український народ.
Коли ми вже згадали цей факт, то мусимо зробити маленький відступ. Оцінка творчості тих письменників, які переживають своє покоління, звичайно переходить три етапи. Спершу оцінка сучасників. Уоіепв-поіепв вона зв’язана з оцінкою особи творця. Критик або читач, що найбільше прагнув об’єктивності, все-таки не можуть цілковито абстрагуватися від образу особи, від її вдачі, суспільної позиції й ролі, даних біографії. Потім приходить друге покоління, не знайоме вже з особою творця. Перед ним — тільки твори, твори як такі. Йому розповідають епізоди з життя письменника, але воно відмахується: нащо нам це, ось твори — і тільки вони нас цікавлять. І вже згодом інтерес до творів зроджує новий інтерес до особи творця: армія біографів, бібліографів, причинкарів і істориків літератури накидається на всі сліди земного буття письменника, реставрує кожний його крок і створює біографічний коментар до творів.
Критичні статті про Олену Телігу, що з’являються тепер (стаття О. Ждановича в ганноверському «Літературно-науковому збірнику», рецензія Г. Черінь у «Нашій пошті», передмова непідписаного автора до «Душі на сторожі» О. Теліги) — перебувають на першому етапі. Вони не поезії коментують біографією авторки, а поезіями — героїчне життя. Статтями вони висловлюють свою пошану до неї. Ми хочемо тут підійти до творів поетки як до цілісності в собі. Не порушуючи їх зв’язку з біографією творця. Робимо це не з бажання бути оригінальними, першими «перескочити» до другого етапу, а просто тому, що твори заслуговують на такий аналіз, становлячи мистецьку вартість незалежно від того, хто була їхня авторка, а також тому, що не можемо сказати нічого нового й невідомого про життя поетки.
Тому, передусім, мусимо відповісти на питання: з яких мистецьких джерел виростала поезія Олени Теліги. І ми відповідаємо: поезія Олени Теліги виростала, передусім, з альбомної поезії. Нема в цьому нічого зни-зливого або образливого, бо завжди важить не так те, де поет узяв що-небудь, як те, що він з того зробив. Навіть більше: люди, що говорять у мистецтві нове слово, здебільшого вдаються до тих джерел, які їхні сучасники вважали за низькі й несмачні, призначені для плебсу, для нижчих категорій літературної публіки, а не для обранців.