Якщо кров тече [UK]

Дрю сказав, що це погана думка. Жахлива, якщо чесно. Він набрав хороший робочий темп і видавав крутий матеріал. День перерви (котрий, певно, розтягнеться до двох або й трьох), може, й не загрожував би книжці, але зміна робочого середовища небезпечна. Люсі повинна була б розуміти тендітність творчого процесу, принаймні в його випадку, проте, схоже, не розуміла.

— Це ти не розумієш, яка там суне буря. Ти хіба не дивився новини?

— Ні. — А тоді ще й збрехав без жодної причини (хіба через те, що саме зараз сердився на неї): — У мене не ловить. Тарілка не працює.

— Ну, кажуть, буря буде сильна, особливо на півночі, де немуніципальні території коло кордону. Саме там, де ти зараз, якщо ти не помітив. Очікують повсюдні обриви електричних ліній через вітер…

— Добре, що я взяв татову друкарську…

— Дрю, ти даси мені договорити? Бодай раз?

Він затих. У голові гупало, в горлі шкребло. У ту мить дружина йому не дуже подобалася. Звісно, він любить її й любитиме завжди, але вона йому не дуже подобалася. «А тепер вона скаже “дякую”», — подумав він.

— Дякую, — сказала вона. — Я знаю, що ти взяв батькову машинку, але ж ти кілька днів сидітимеш на холодних харчах серед свічок.

«Я можу готувати на грубці». Ці слова вже мало не зірвалися з язика, але якби він знову її урвав, дискусія перейшла б на іншу тему — на те, що він не сприймає її серйозно і так далі, і тому подібне, і все таке.

— Мабуть, ти зміг би готувати на грубці, — сказала вона трохи поміркованішим голосом, — але якщо вітер буде такий, як кажуть — стійкий штормовий, з поривами до ураганного — там впаде чимало дерев, і ти застрягнеш.

«Я все одно планував бути тут», — подумав він, але знову стримав язика.

— Я знаю, що ти все одно планував пробути там два-три тижні, — сказала вона, — але дерево може пробити дах, а телефонна лінія зникне разом з електрикою, і ти будеш відрізаний! А якщо з тобою щось станеться?

— Нічого зі мною не ста…

— Може, але як щось станеться з нами?

— Тоді ти про це подбаєш, — сказав він. — Я б не засів у норі посеред лісу, якби не думав, що ти можеш дати собі раду. А ще є твоя сестра. Крім того, в прогнозах погоди завжди перебільшують, ти ж знаєш. Вони роздмухують п’ятнадцять сантиметрів сніжку до бурі сторіччя. Аби рейтинги собі підняти. І тут буде так само. От побачиш.

— Дякую, що пояснив дурній жінці, — сказала Люсі. Її голос прозвучав сухо.

Ну от, все одно перейшли до того, чого він спо­дівався уникнути. Особливо через горло, ніс і пуль­сування у вусі. Не кажучи вже про голову. Якщо він не буде дуже дипломатичним, вони за славною традицією (може, точніше буде «безславною»?) загрузнуть у сварці про те, хто правий. А звідти переведуть розмову — ні, вона переведе розмову — на жахи патрі­архального суспільства. Цю тему Люсі могла розвивати довіку.