Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Стратили ми 4 убитими і 11 раненими, між ними — курінного Зільницького в ногу і сотенного Грицька Костенка в руку. У німців страти були поважніші.
В окопах і за окопами лежало багато трупів, різно одягнутих, а між ними — кілька матросів.
Минув тиждень. До Воронка приїхало троє незнайомих. Казано ними заопікуватись. Вечором, визваний до мешкання Болбочана, застав там приїхавших; за мною увійшли командири куренів Дубовий і Зільницький, легко хромаючи. Рана йому гоїлась добре.
Гості оказались представниками Українського Національного Союзу, котріий об'єднував всі національно-патріотичні організації.
Докладно і всебічно запізнали вони нас з ситуацією на Україні і на світовій політичній арені.
Німці після убивства Ейхгорна і вибуху на Печерську артилерійських магазинів поставились з великим підозрінням до українських поступових організацій.
Хоть знають, що ті диверсійні акти — діло комуністів і лівих есерів, категорично поставились негативно до оголошення мобілізації. Війну вони програли. Туреччина і Болгарія склали зброю. Завтра складе зброю і Австрія. В Німеччині — революція. Не сьогодні-завтра почнуть вони евакуацію.
Держави Заходу держаться засади неподільності Росії, а одночасно не признають влади більшовиків.
Про Україну як окрему незалежну державу не хотять слухать. На тім пункгі сходяться всі, а головним інформатором про Схід Європи є дипломатія російська і польська в Парижі. В тій ситуації належить скоро сподіватись десанту поважниж сил Заходу на півдні України, в Криму і на Кавказі, де капітал західних держав має величезні уділи. Кинуть вони свої сили до забезпечення інтересів в Донецькому басейні, Кривім Розі, металургії на півдні України, власності французького, бельгійського та англійського капіталу.
На Україні положення складне, вимагає рішучих кроків.
В гетьманськім уряді взяли силу росіяне. В Києві, Харкові і інших великих містах явно формуються поважні військові сили. Почались переслідування українських діячів. Сидів в тюрмі Петлюра, Винниченко змушений до укривання.
Міністр внутрішніх справ Рот, прибалтійський німець, є одночасно чорносотенцем, ворогом всього українського взагалі і всякого поступу зокрема. Він має найбільшу силу.
Об'єднані в Національнім Союзі всі українські партії і організації постановили піднести оружие повстання і взять владу в свої руки.
Совітський посол Раковський прирік дружню нейтральність. Нац. Союз ввійшов в порозуміння з солдатськими радами німців, мішатись в наші справи не будуть.
Реальна сила, на котру опирається Нац. Союз, це: на Правобережжі — полк Січових Стрільців, інструкторська старшинська школа, Вільне козацтво, Чорноморський Одеський полк, кадри корпусів, великі загони повстанців селян. На Лівобережжі — Запорозька окрема дивізія, дивізія Сірожупанників, Вільне козацтво і деякі окремі частини.
Головна надія кладеться на запорожців. Од їх постави залежить час і успіх.
З великою увагою слухали ми делегатів Нац. Союзу. Момент був важний… Історичний. Досить довго панувала тиша. Побліднівший Болбочан запропонував нам трьом висловить свою думку по черзі і старшинству, починаючи од молодшого. Був ним я. Ото мої слова:
"Чи гетьманові щось відомо про Нац. Союз? Як ставиться Нац. Союз до особи гетьмана? Я йому присягав вірність!"
"Може, і знає, та не в цьому річ. Головне в оточенні. Сам він має зв'язані руки німцями і москалями".
"Як властиво назвать повстання, проти кого?"
"Повстання скероване має буть проти німецько-австрійської окупації і гетьманського уряду, а властиво проти чорносотенців і монархістів-росіян, що хотять перебрать владу на Україні в свої руки".
"Подаю голос за підпорядкування Національному Союзові!"
Дубовий: "Приєднуюсь до слів сотника А-ка, застерігаю недоторканість особи гетьмана".
Зільницький: "Приєднуюсь до слів сотників Д-го і А-ка".
Болбочан: "Чи будуть ще питання?"
Зільницький: "Коли треба сподіватись початку повстання?"
Делегат: "За 7–9 днів вас перекинуть до Харкова. Там дістанете гасло і опануєте місто".
Дубовий: "Хто стане на чолі всіх оружних сил?"
Делегат: "Головним отаманом ухвалено Симона Петлюру, головнокомандуючим Лівобережної України — присутній тут полковник Болбочан!"
Я: "Хто представляє Нац. Союз, його верховний орган?"
Делегат: "Начальним органом є Директорія в складі: Винниченко, Петлюра, Швець, Макаренко і Андрієвський, діячі все видатні і знані на культурній і громадській ниві".