ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє

Ось 2016 року Марк Цукерберґ і Прісцилла Чен повідомили, що вкладають гроші у проект, мета якого — за життя покоління наших дітей знайти ліки від усіх хвороб407. Це один із прикладів того, як сміливі мрії випереджають поганеньку уяву сучасного ринку. Навряд чи ми обійдемося без штучного інтелекту і машинного навчання, прямуючи до цієї амбітної мети. Знадобляться всі технології, що розширюють знання про генетику людини й біологію. Штучний інтелект уже використовується для аналізу мільйонів рентгенологічних досліджень із неймовірною точністю, що перевищує можливості людей, а також допомагають лікарям стежити за стрімким потоком медичних досліджень, що було б неможливо без машин. Навряд чи можна уявити, що людям забракне робóти в ході боротьби з численними захворюваннями й проблемами людей з інвалідністю, від яких людство хоче позбутися назавжди.

Ринки — не бездоганні. Владні структури здатні змінювати світ, як це вийшло із запровадженням інтернету, GPS та Проектом геному людини. Роль влади не обмежується інвестиціями в наукові дослідження чи проекти, які вимагають скоординованих зусиль і є непосильними навіть для найбільших комерційних організацій. Влада мусить брати на себе провали ринку. Це можуть бути провали звичайних людей, свідомі зловживання комерційних гравців, викривлені «функції пристосування» фінансових ринків чи погані мапи економістів, від яких задихається сучасна економіка.

У будь-якому разі зміни можуть і мають починатися з «належного розуміння корисливого інтересу» корпорацій. Джефф Іммельт, наступник виконавчого директора GE Джека Велча, відмовився від суто фінансового розрахунку, яким до нього керувалася компанія, і зосередився на «найскладніших проблемах у світі» (так він сказав мені на нашому Next:Economy Summit 2015 року). На думку Джеффа, пріоритетним завданням сучасного покоління має стати боротьба з дефіцитом добре оплачуваних і комфортних робочих місць у світі. «Треба інвестувати у розвиток необхідних навичок серед наступного покоління працездатного населення. І компанії відповідальні за це не менше, ніж освітні заклади», — сказав Джефф. Тобто важливим внеском кожної великої компанії в економіку мають бути робочі місця, а не лише прибутки чи якісні товари. Керівники компаній повинні припинити скаржитися на те, що ніяк не знайдуть підхожого персоналу. Вони мають узяти на себе відповідальність за навчання фахівців, потрібних їм для роботи майбутнього. «Якщо нам треба конкурентомпроможна робоча сила, — пояснив Джефф, — слід узяти її підготовку у свої руки»408.