ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє

Не так склалося, як Кейнсові гадалося. Без сумніву, після страшної депресії і світової війни настав час доти небаченого процвітання в економіці. Однак десятиліттями, попри дивовижні досягнення в бізнесі й технологіях, плоди процвітання розподілялися вкрай несправедливо. В усьому світі суттєво зріс рівень життя, але в сучасних розвинених країнах середній клас зайшов у глухий кут. Діти тих, хто творить нині економіку, можуть стати першим поколінням, яке житиме гірше за батьків. Нам загрожує те, що Кейнс назвав «аномальним безробіттям у світі, який захлинається від безмежних хотінь», а це, своєю чергою, веде до політичної нестабільності і непевних перспектив для бізнесу.

Та все ж Кейнс мав рацію. Нам справді відкривається світ, про який він мріяв, — світ, де «економічна проблема» вирішена. Рівень бідності — безпрецедентно низький. Якщо ми правильно розіграємо козирі, маємо шанс потрапити в Кейнсове ельдорадо.

Високі технології і поширення знань поліпшили ситуацію з бідністю у світі, утім спричинили економічну скруту серед працівників розвинених країн. Макс Розер, розробник проекту «Наш світ у даних» (Our World in Data) — чудової добірки візуальних матеріалів про те, як покращувалося життя протягом останніх 500 років, пояснює: «Ще 1981 року понад 50 відсотків населення Землі жило в абсолютній бідності, а нині таких лише 14 відсотків. Це й досі багато, але зміни на краще відбуваються навдивовижу швидко. Конкретні дані свідчать, що в сучасному світі люди досягають успіхів у боротьбі з бідністю набагато швидше, ніж будь-коли в історії»402.

Більша частина нарису Кейнса «Економічні можливості наших онуків» (Economic Possibilities for Our Grandchildren) присвячена питанню про те, що робити з вільним часом, коли продуктивність зросте і всю роботу виконуватимуть машини.

Чи з нами таке вже сталося?

Кейнс так не думав 1930 року, а я так не думаю зараз. «Нині в нас напад економічного песимізму, — писав він. — Люди часто кажуть, що доба феноменального економічного прогресу ХІХ століття скінчилася. Подейкують, стрімке зростання рівня життя загальмується і в наступні десять років буде менше процвітання. На мою думку, це неправда. Те, що діється нині, слід тлумачити зовсім інакше. Нам дошкуляє не давня хвороба попередньої доби, а біль, якого завдають стрімкі зміни нинішньої. Нам тяжко пристосуватися за умов перехідного періоду між двома економічними епохами».

Звісно, не обходиться без скиглень песимістів і критиків. Вони кажуть, автоматизація забере робочі місця в офісних працівників так само, як колись забрала в робітників фабрик403, що наша економіка орієнтована на зростання, але час зростання пішов у небуття404... і далі в такому ж дусі.

Кейнс вигадав влучний термін для головної турботи наших сучасників — «технологічне безробіття». Ось як він описав це лихо: так стається, коли недостатньо швидко знаходять нове пристосування робочій силі й не встигають за процесами, внаслідок яких у ній відпадає потреба. Висновок Кейнса: «Та це лише тимчасова стадія, поки людство не пристосується».