Людина без властивостей. Том III
- Автор: Музиль Роберт
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- ISBN: 978-966-2355-16-1
- Жанр: Прочая древняя литература
Электронная книга - «Людина без властивостей. Том III». Краткое содержание книги:
Їхня спільна поява в товаристві, де тривалий час знали тільки Ульріха й ніколи жодного слова не чули від нього про сестру, викликала неабияку сенсацію. Одного дня до Ульріха знову завітав ґенерал Штум фон Бордвер — з ординарцем, своєю текою і з хлібиною. Він недовірливо принюхався до повітря. Запах у ньому стояв невимовний. Нарешті фон Штум уздрів на спинці стільця жіночу панчоху й осудливо сказав:
— Ох, ці вже мені молодики!
— Моя сестра, — пояснив Ульріх.
— Ой, та облиш! Ніякої сестри в тебе немає! — заперечив ґенерал. — У нас голова лускає від таких важливих турбот, а ти ховаєшся тут з якоюсь дівкою!
Цієї миті до кімнати ввійшла Аґата, й фон Штум розгубився. Побачивши, що ці двоє по-сімейному схожі й що Аґата тримається досить невимушено, ґенерал відчув: Ульріх сказав таки правду. І все ж він не міг позбутися підозри, що перед ним Ульріхова коханка, хоча, звісно, й чомусь облудно на нього схожа.
— Не знаю, що зі мною тоді коїлося, ласкава пані, — розповідав він згодом Діотимі, — але тієї хвилини я здивувався б не більше, якби він сам раптом постав переді мною знову випускником кадетського корпусу!
Бо коли Штум уздрів Аґату, він, позаяк вона надзвичайно йому сподобалася, застиг у тому заціпенінні, в якому звик вбачати ознаки глибокого замилування. Його ніжна опасистість і чутлива натура схилялися до того, щоб якомога скоріше вшитися, по суті, втекти від цієї каверзної ситуації, й Ульріх, попри всі свої спроби його затримати, мало що довідався про ті важливі турботи, які привели до нього освіченого ґенерала.
— Ні! — картав той сам себе. — Немає нічого аж такого важливого, щоб через це перебивати вам так, як оце перебиваю я!
— Але ж ти нам зовсім не перебиваєш! — запевнив його, усміхнувшись, Ульріх. — Що ти можеш нам перебити?!
— Ну звісно, нічого! — погодився Штум, уже й геть збитий з пантелику. — У певному сенсі, звісно, нічого. Але як-не-як! Знаєш, краще я зайду якось іншим разом!
— То бодай скажи ж, поки не втік, чому ти приходив! — зажадав Ульріх.
— Та нічого такого! Анічогісінько! Дрібниця! — кинув Штум, якому нетерпеливилось ушитися. — Схоже, «велика подія» вже назріває!
— Коня! Коня! На судно — і до Франції! — невідь чому загукав весело збуджений Ульріх.
Аґата звела на нього здивований погляд.
— Даруйте, ласкава пані, — звернуся до неї ґенерал, — ви ж бо, либонь, не знаєте, про що йдеться.
— Паралельна акція знайшла ідею, яка стане її вінцем! — завершив Ульріх.
— Ні, я цього не казав, — заперечив ґенерал. — Я хотів лише сказати, що подія, на яку всі чекали, нарешті починає вимальовуватись!
— Он воно що! — сказав Ульріх. — Але ж вона вимальовується ще від самого початку.
— Ні, — поважно мовив ґенерал. — Річ не лише в цьому. Нині в повітрі зависла цілком очевидна порожнеча: ніхто не знає, як бути. На днях у твоєї кузини відбудеться вирішальна зустріч. Пані Набридер…
— Хто це така? — перебив його Ульріх, почувши це нове ім’я.
— Ти геть відбився від справ! — скрушно дорікнув йому ґенерал і, щоб відразу виправити становище, звернувся до Аґати:
— Пані Набридер — це жінка, яка протегує поетові Фоєрмаулю. Чи ти не знаєш і його? — спитав він, повертаючи своє кругле тіло знову назад, коли не почув підтвердження від Ульріха.
— Чого ж. Лірик.
— Надісь, віршики, — кинув ґенерал, недовірливо уникаючи незвичного слова.
— І навіть непогані. Й усілякі театральні п’єси.
— Про це я не знаю. Та й записів своїх не прихопив. Але це той, що каже: «Людина добра». Одне слово, пані Набридер протегує, надісь, тезі, що людина добра, а це теза, кажуть, європейська, і тепер на Фоєрмауля буцімто чекає велике майбутнє. Але в неї вже був чоловік, знаменитий на цілий світ лікар, і тепер вона, либонь, хоче зробити знаменитим і цього Фоєрмауля. У всякому разі є небезпека, що твоя кузина втратить керівну роль, і її перехопить пані Набридер зі своїм салоном, де також уже крутяться всі знаменитості.
Ґенерал утер із чола піт; однак Ульріхові така перспектива видалася зовсім непоганою.