Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
Гуляйполе - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Гуляйполе

Электронная книга - «Гуляйполе». Краткое содержание книги:

“Гуляйполе” — книга про українське революційне селянство, яке у 20-х роках 20-го століття під проводом легендарного народного полководця Нестора Івановича Махна повстало проти своїх гнобителів — поміщиків та капіталістів, аби вибороти собі волю, а закінчило великою поразкою у боротьбі зі ще більшим своїм гнобителем — російським більшовизмом.
Твір специфічно побудований, що дало змогу автору доторкнутися глибинних шарів відомих і маловідомих фактів з життя й діяльності не лише Н. Махна і його сподвижників, а й вождів комуно-рядянського режиму.
Роман з гостросюжетними лініями, місцями тісно переплітається з сьогоденням України і в цьому його ще більша цінність.
1 ... 136 137 138 139 140 141 142 143 144 ... 164
Перейти на страницу:

Ось як про це доповідав червоний повітовий військовий комісар М. Синюков своєму вищому начальнику (подається без скорочень і зміни стилю):

"Одесскому Окружному Комиссару по военным делам.

ДОКЛАД

4-го сего августа 1919 года я получил распоряжение со станции Помошная от командующего внутренним фронтом т. Кругляка задержать до особого распоряжения прибывающего с эшелоном командира 54-го стрелкового Советского Украинского полка Митьку Японца.

Во исполнение поручения я тот час же отправился на станцию Вознесенск с отрядом кавалеристов Воскресенского отдельного кавалерийского дивизиона и командиром названного дивизиона т. Урсуловым, где распорядился расстановкой кавалеристов в указанных местах и стал ожидать прибытия эшелона.

Ожидаемый эшелон был остановлен за семафором. К остановленному эшелону я прибыл совместно с военруком, секретарем и командиром дивизиона и потребовал немедленной явки ко мне Митьки Японца, что и было исполнено.

По прибытии Японца я объявил его арестованным и потребовал от него оружие, но он сдать оружие отказался, после чего я приказал отобрать оружие силой.

В это время, когда было приступлено к обезоруживанию, Японец пытался бежать, оказал сопротивление, ввиду чего и был убит, выстрелом из револьвера, командиром дивизиона.

Отряд Японца, в числе 116 человек, арестован и отправлен под конвоем на работу в огородную организацию.

Уездвоенком М. СИНЮКОВ"[83]

...Потойбічний світ. Ленін сидить на пеньку з гітарою в руках, грає і співає:

Ще не вмерла Україна, Не віддала душу. Ми вбивать її не будем — Голодом задушим!
Ще не вмерла Україна, Та біди немає: Прийде час і Лейба Троцький Її доконає!
Ще не вмерла Україна, — Все те буде з часом. Ну а поки будем рвати З неї хліб і м'ясо!
"Ще не вмерла Україна" — З Києва лунає. Поруйнуєм церкви-храми, То й сама сконає!
Ще не вмерла Україна З заходу й до сходу. Нам самим вона потрібна, Тільки без народу!
Ще не вмерла Україна, Але є в нас плани: Відберемо в неї мову — Расейською стане![84]

Позаду себе Ленін чує якийсь шелест. Повертається. До нього наближався Грушевський.

ЛЕНІН(сам до себе). Бр-р-р, знову цього хохла чорти принесли на мою лису голову. Мабуть, продовжить полоскати мізки про Махна.

Підходить Грушевський.

ГРУШЕВСЬКИЙ. Я знаю, чому ви, комуністи, так активно протестуєте, аби Господь ще довгий час не розглядав на Божому суді справи Махна.

ЛЕНІН. І чому?

ГРУШЕВСЬКИЙ. Хочете, щоб він якомога довше помучився на самоті, у відсутності інших душ. Це, як на землі, у холодних камерах-одиночках в'язнів утримують.

ЛЕНІН. Ну й що, батенька? (пауза). Справді, цього хочемо, бо він іншої шани від нас не заслужив.

ГРУШЕВСЬКИЙ. Ми віримо в Бога, в його справедливість.

ЛЕНІН. А в нас свій Бог — Диявол. І він ніколи не залишить нас на самоті. А ваш підопічний відщепенець Махно завжди був "ні вашим, ні нашим", тож хай таким і залишається у Всесвіті. Ну як, батенька, зі мною ти згодний?

ГРУШЕВСЬКИЙ. Він був сам собою. І вже навіть у цьому його людська гідність. (пауза) Якщо хочеш, його велич.

ЛЕНІН. З людей, гідних називатися великими, я знаю лише одного.

ГРУШЕВСЬКИЙ. Кого?

ЛЕНІН(самовпевнено). Себе!

ГРУШЕВСЬКИЙ. Тепер зрозуміло, чому ти не вмер від скромності.

ЛЕНІН(сердито). А ти?! (пауза). Знаєш, від чого ти вмер?.. Спитай у товариша Сталіна. Він тобі таке скаже! (пауза).

Несподівано з'явився Диявол.

ДИЯВОЛ. Знову чубитеся між собою за того гицеля?

ЛЕНІН(підбадьорився). Твоя правда, мій Світоче! Гицель та й годі. Я й кажу: на якого біса (Ленін раптом замовк, навіть затулив рота рукою). Вибач, мій Світоче (пауза). Я не те хотів сказати (пауза). Так я кажу цьому пану українцю: "На якого Бога нам тут, у Пеклі чи в Раю, здався той гицель? Нехай там крутиться сам на сам у безмовному і безлюдному просторі."

вернуться

83

В. Акимов, Леонид Утесов, М. "Олимп", ООО "Фирма" "Издательство ACT" 1999 г. С. 223—225.

вернуться

84

Вірш О. Ткаченка.

1 ... 136 137 138 139 140 141 142 143 144 ... 164
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)