Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи

ІСТОРІЯ МЕТАФОРИ ТА ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

Післямова перекладача

П’єр Адо добре відомий вітчизняному читачу завдяки попереднім перекладам російською та українською мовами[1119] і сприймається передусім як спеціаліст з античної філософії та знавець (а іноді й прихильник) неоплатонізму. Запропонована читацькій увазі книга «Покривало Ізіди» спростовує це дещо однобічне сприйняття, пропонуючи вражаюче за своєю масштабністю та ерудицією історико-філософське дослідження, предметом якого є ставлення західного людства до природи від античності до наших днів. У цій книзі, що належить «зрілому» Адо[1120], звучать в унісон усі теми й мотиви, що їх він розвивав у попередніх працях: тема філософії як єдності дискурсу та способу життя, як духовної практики, що має перетворювати людину, змінюючи її бачення світу, тема визначального впливу античної думки на розвиток західної цивілізації, тема мистецтва як спорідненої з філософією духовної практики, тема складних взаємин філософського та історико-філософського дискурсів тощо. Усі ці теми розвиваються та переплітаються між собою у розвідці, присвяченій філософській долі відомого афоризму Геракліта «Природа любить приховуватися» (phusis kruptesthai philei), який датується V ст. до н.е., що тісно пов’язана з еволюцією метафори «розкриття таємниць природи» у філософському та науковому дискурсах від елліністичної доби аж до XX ст., та з історією образу Ізіди, грецької богині Природи, у західній іконографії та літературі. Дослідження функціонування цього метафоричного комплексу, що містить у собі художні образи, наукові поняття та філософські концепти, дає змогу зрозуміти різні практики та форми ставлення людини до природи, реалізовані в багатовіковій історії людства. Спектр цих практик та форм простягається від благоговіння перед таємницями природи, прихованими за її «покривалом», до бажання зірвати це «покривало» за будь-яку ціну, щоб вирвати істину у природи.