Людина, що знайшла своє обличчя
- Автор: Бєляєв Олександр Романович
- Год: 1959
- Язык: украинский
- Год: Молодь
- Переводчик: Григорий Г. Кулинич
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Людина, що знайшла своє обличчя». Краткое содержание книги:
І Джейн може добитися свого. Вона не зупиниться й перед тим, щоб поїхати в Індію на розшуки брата. А що як знайде його в ролі якоїсь літаючої людини під антрепризою теософів і окультистів? Який скандал тоді буде! Треба будь-що затримати її від’їзд, а тимчасом…
Боден відвів погляд од очей свого компаньйона і швидко настрочив текст нової шифрованої телеграми Пірсу:
«Аврелія сховати в надійному місці. Будьте готові до приїзду його сестри.
Боден, Хезлон».
Пірс знає всі обставини. Боден ознайомив з ними Пірса ще тоді, коли привозив Аврелія.
В опікунській раді Джейн може дістати тільки адресу вигаданої «школи-санаторію для нервовохворих дітей». Звичайно, вона не знайде цієї школи. Та коли б дандаратівці здуру почали показувати літаючу людину, то звістка про таке чудо, звичайно, облетіла б не тільки всю Індію, але й весь світ, і, перебуваючи в Індії, Джейн, напевне, захотіла б побачити це чудо. Припустімо, Аврелія вона не впізнає, він уже майже повнолітній юнак, а бачила вона його дитиною. Та все ж треба виключити всяку можливість їх зустрічі.
Не встиг Боден перекинути Хезлону бланк телеграми, як клерк простягнув через віконце руку і поклав на стіл Бодена тільки що одержану телеграму, передану по радіо:
«Аврелій сховався. Організовуємо розшуки.
Пірс».
Спочатку Боден навіть нічого не зрозумів. Не встиг він надіслати телеграму з наказом сховати Аврелія, як одержує повідомлення про те, що Аврелій сховався. Схований, можливо? Телеграфна помилка? Але фраза «організовуємо розшуки» говорила про інше.
— Полетів-таки! Роззяви! — просичав Боден ї шпурнув телеграму таким розпачливим жестом, що вона мало не влучила в обличчя Хезлону,
Хезлон прочитав, і вони знову, мов сичі, втупилися один в одного.
Поїздка в Індію ставала неминучою. А це недешево коштує.
Мабуть, доведеться витратити немало грошей на розшуки Аврелія.
Ні Боден, ні Хезлон не любили витрат, хоч би й за рахунок Аврелія. Адже його рахунок — їх рахунок. Чи не можна перекласти ці витрати на інших? І Боден ще раз сказав:
— Джейн.
— Так, — обізвався Хезлон, думки якого завжди йшли паралельно думкам Бодена.
РОЗДІЛ ДЕВ’ЯТИЙ
ЛЮДСЬКИЙ МУРАШНИК
Міс Джейн була дуже здивована, коли ввечері того ж дня до неї з’явився Боден.
«Очевидно, погроза вплинула», подумала вона, запрошуючи відвідувача сідати.
— Ми з вами вчора трохи посварилися, Джейн, — сказав Боден, сідаючи. — Але ви повинні зрозуміти мене. Я ж не один. Коли б я задовольнив вашу вимогу і дав адресу Аврелія, мій компаньйон міг би образитись, вважаючи, що ви не довіряєте йому, — про себе я не кажу, — якщо хочете переконатися, в яких умовах перебуває ваш брат…
— Мені абсолютно байдуже, образиться чи не образиться ваш компаньйон. Я сестра і маю право знати все про свого брата і бачити його, — заперечила Джейн.
— Точнісінько так думаю і я, — примирливо сказав Боден. І, помовчавши, вигукнув: — Послухайте, Джейн! Мені дуже тяжко, між нами вийшло непорозуміння.
— Хто ж у цьому винний, містер Боден?
— Коли ми приховували досі від вас місцеперебування вашого брата, то робили це лише через наполягання лікарів. Вони вважають, що ваша зустріч з братом могла б шкідливо відбитися на його здоров’ї. Для нього небезпечні будь-які хвилювання, навіть радісні.
— Я не вірю вам.
Боден зітхнув — він мав вигляд людини, яку незаслужено ображають.
— Та зрозумійте ж. що вдовольнити вашу примху…
— Примху? Бажання сестри дізнатися про долю свого брата ви називаєте примхою?
— Але, виконуючи ваше бажання, я можу завдати шкоди Аврелію, за якого відповідаю як опікун. А відмовляючи вам, викликаю ваш гнів і ваші підозри. Від цього терплять ім’я, честь і гордість нашої фірми. Нехай же буде по-вашому. Ви вже повнолітня, і ви сестра Аврелія. Ви можете відповідати за свої вчинки. Я скажу вам, де перебуває Аврелій, але при одній умові. Якщо ви поїдете до нього, я обов’язково буду присутнім під час вашого побачення. До цього мене змушує мій обов’язок опікуна.
Джейн не хотілося їхати з Боденом, але його пропозиція спрощувала справу: з ним можна буде легше і швидше знайти брата, і вона не заперечувала
— Оскільки ця поїздка, — говорив далі Боден, — вимагає часу і витрат, а влаштовується вона для задоволення вашої прим… вашого бажання…
— Я й візьму на себе всі витрати, — жваво відповіла Джейн, — не лише ваші, але й витрати містера Доталлера, що поїде зі мною.
Боден скривився. Знову цей Доталлер! Але опікун знав Джейн: заперечувати їй — марна річ! І він змушений був погодитись.