Ми проти вас

Петер ударив по шайбі. І не влучив. Місто затамувало подих, а потім не змогло дихати. Пролунав фінальний свисток, суперники перемогли, на наступний сезон «Бйорнстад» вилетів із вищої ліги і вже не зумів туди повернутися.

Петер перейшов до НХЛ, став професійним гравцем, але отримав травму. Про власну кар’єру можна було хіба мріяти. Потім він повернувся додому і всупереч усім перешкодам створив команду юніорів, яка стала найкращою в країні. Майже найкращою.

Політик, виходячи крізь двері, знизує плечима:

— Петере, виграш усьому зарадить.

Він міг так само сказати те, про що думає: «З тебе, Петере, переможець ніякий. Переможці перемагають. По цьому ми їх і розпізнаємо». Переможець забиває останню шайбу. Переможець не плутає те, що відбувається поза льодом, з тим, що відбувається на арені. Переможець не просить поліцію витягнути з автобуса найбільшу зірку команди саме перед дорогою на найголовніший матч. Переможець знає: у цих краях виграш усьому зарадить, а з другого місця нічого не отримаєш.

Політик знічев’я плескає Петера по плечу.

— Послухай, Петере, а може, ти сприйматимеш усе, що сталося, як нагоду? Як шанс випробувати свої сили на іншій роботі? Можна провести більше часу з сім’єю!

Петерові кортить послати його під три чорти, але він лише мовчки виходить з будинку міської адміністрації. Завертає за ріг, зупиняється під сходами і згинається над клумбою. Переконавшись, що ніхто з тих паскуд його не побачить, Петер блює.

У нього дзвонить телефон. Це Міра. Петер розуміє, що чутки вже поширилися, але не має сили відповісти на дзвінок. Не хоче чути розчарування в голосі своєї дружини і боїться, що в його голосі їй вчується плач. Міра телефонує знову і знову, аж поки Петер не вимикає мобільний. Проблема в тім, що все своє життя Петер віддавав хокейному клубу, і тепер, чорт би їх ухопив, він уявлення не має, ким є без цього клубу. Петер сідає в авто і рушає, так міцно вчепившись за кермо, аж із задирок біля нігтів тече кров.