Сливове дерево

— Один із нових законів також забороняє будь-які стосунки між німцями та євреями. Я знаю, що тобі подобається Ісаак, але ти мусиш триматися подалі від нього.

— Та він же не справжній єврей!

— Мені байдуже, навіть якби він був. Але це має значення для нацистів і для тих, хто видає ці закони. Ми мусимо коритися. Маю дозвіл піти до них тільки раз, аби забрати нашу платню. Тепер нам дуже знадобляться гроші. Але ти залишишся вдома. Зрозуміла?

Дівчина опустила голову й затулила мокрі очі долонями. Як це могло статися? Ще зранку все було так добре! Вона згадала Каті та Стефана, щастю котрих ніщо не загрожувало, крім істеричних настроїв її матері. І раптом вона схаменулась. Витерла лице й подивилася мамі в очі.

— Передаси Ісааку записку від мене?

Мамчині губи міцно стислись, а чоло вкрилося глибокими зморшками. Та по якійсь хвилині вона підвела руку й погладила дочку по голові.

— Гадаю, від того не буде гріха, — відказала вона. — Тільки пиши її швидко, у мене не має часу чекати. І запам'ятай: доки все не владнається, ти з ним не бачитимешся.

Крістін почала розвертатись, але мати схопила її за руку.

— Ти не бачитимешся з ним. Зрозуміла мене?

— Ja, Mutti,[10]— відповіла дівчина.

— Ну тепер біжи.

Крістін збігла нагору й зачинилась у своїй кімнаті. Кілька днів тому вона прикрасила вікно опалим листям. До кожної шибки приліпила якийсь один листочок: золотистий буковий, жовтий дубовий, червоний кленовий і рудуватий горіховий. Нині це здавалось таким дитячим. Нині не захаращена меблями кімната лише підсилювала відчуття пекельного холоду та порожнечі. Зимні протяги вже познаходили собі якісь невидимі шпарини у скріплених вапном цегляних стінах і міцному дереві. Вузьке армоване соснове ліжко, дерев'яний стіл зі стільцем і протертий ледь не до дірок килим на вичищеній підлозі — це нехитре вмеблювання — не додавало тепла.