![Гумор та сатира [збірка] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/6/7/5/1/gumor-ta-satira-zbirka-download.jpg)
Гумор та сатира [збірка]
- Автор: Таксюр Ян Ильич
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее юмористическое
Электронная книга - «Гумор та сатира [збірка]». Краткое содержание книги:
Я родился в Киеве. Отец рабочий, участник Великой Отечественной войны. Мать училась в Киевской консерватории, готовилась стать оперной певицей. Однако война и тяжёлая болезнь этому помешали.
После института служил в армии, потом преподавал историю, занимался самодеятельным театром. Сколько себя помню, всегда сочинял. Эта привычка сохранилась до сих пор. В 80-х и 90-х стал публиковать сатирические стихи, писать для эстрады, телевидения, анимации. Работал в газете.
Моё литературное имя Ян Таксюр. В Святом Крещении я — Иоанн. Крещение и приход к Православной вере считаю главным событием своей жизни. До того, как это произошло, долго блуждал среди духовных соблазнов своего поколения — от западных интеллектуальных игр до восточных «практик» и прочей ложной премудрости. Однако Бог очень милостив ко мне. Через падения и скорби я пришёл туда, где душа поняла: здесь мой дом.
У меня есть жена, дочь и сын. Вообще, я очень счастливый человек.
Перейти на страницу:
Сумний кобзар
Ой, кувала зозуленька
Коло Віктора хати…
— Скільки ж мені на Банковій
Та іще панувати?
Як почала зозуленька,
Так від ранку до ранку
Все ку-ку та ку-ку йому,
І приємно Гаранту.
Бо забув, що та пташечка,
Що кує так незвично —
«України» від «Нашої»
Сувенір механічний.
Цяця ще помаранчева,
Хоч кує про минуле.
Завели на Майданчику,
А вимкнуть забули…
Дума про Оверка
Доля — не цукерка,
Є жахливi митi…
Парубок Оверко
Жив собi на свiтi.
У просторiй хатi
Жив би собi гоже,
Та не дали клятi
Москалi ворожi.
Пробирався гаєм
До дiвчини нишком,
А в дiвчини Галi
Вже москаль у лiжку.
Примостилось суче,
Аж слину ковтає,
Та й дiвчину мучить —
Пушкiна читає.
Похмарнiв хлопчина,
Тiльки й крикнув: «Кате!»
Та й пiшов, пiд тином
Став скарбiв шукати.
Риє, аж посинiв.
Вирив, збивши пальцi,
А в порожнiй скринi —
Екскремент москальський.
Серцем напiвмертвий
Вiд ганьби та болю
В Африку Оверко
Втiк з лихої долi.
А в країнi дальнiй,
Боже ж ти мiй милий!
Москалi на пальмах,
Мов отi горили!
Зараз у лiкарнi
Хлопцю колять дози,
Щоб картин примарних
Мiг позбутись мозок.
Лiкар капловухий
Так сказав: «Юначе,
Зранку пить сивуху —
Ще й не те побачиш».
От таке то, браття,
Мав Оверко силу,
Та його проклятi
Москалi згубили.
Міраж
Отак подивишся здаля
На москаля
І ніби справді він — людина
Іде собі, мов сиротина,
Очима — блим,
Губами — плям,
І десь трапляється хвилина —
Його буває навіть жаль,
А ближче підійдеш —
МОСКАЛЬ!!!
Дума про кума
Господь сидить і дума:
«Дарма зробив я кума!»
Людина року
Два дні, як від корита,
А кажуть, що еліта…
Рідна мова
Кажуть люди, що не файно
Розкрадать державне мáйно.
Знаю: правильно — майнó.
Але ж крадуть все одно.
Клінічна елегія
«Мовчи! Лікуйся і мовчи!
Здавай аналізи сечі,
На скельце плюй і в животі
Носи гидотні препарати,
Але ніколи у житті,
О, мій нещасний, хворий брате,
Не смій у лікаря питати,
Що є у того на меті,
Коли він стука, дме, згинає.
По-перше, він того не знає.
По-друге, твій здоровий стан —
Це річ настільки ефемерна,
Така тонка, така мізерна,
Як той невидимий туман,
Що піднімається зрання.
Рецепт написаний — брехня!
Діагноз — взагалі формальність.
Непевний крок — і вже летальність,
І крапель більше не лічи.
Отож, лікуйся і мовчи…»
Так думав молодий гуляка,
Що мчав по степу мерседес
До свого дядька в Кобиляки,
Якого мучив діатез.
І мій герой в мені озвався,
І все згадалося умить:
Я так завзято цього року лікувався,
Як дай вам Бог, кохана, не хворіть!
Перейти на страницу: