Ідеаль, або На поміч, пардон

Таких пригод було в мене до дідька й більше. Аня, Юнна, Марія, Ірина, Євгенія, Марта, Галина… я відкривав цих казкових принцес, вилущував, втрачав, уникав, утримував, забував, мітив, обирав, класифікував, порівнював, зневажав, зваблював, кидав і шкодував за ними… Робота є робота: вроду треба спершу пригубити, а вже потім губити. Задля цього щасливу обраницю треба було спершу запевнити в своїй порядності, а потім труснути капшуком перед її батьками, а далі встрявала агенція, дешево збуваючи юність задля молодильних кремів. Фірма „А’Ідеаль“ була одною з найуспішніших французьких компаній (зиск — два мільярди євро, обіг — шістнадцять мільярдів), заснував її геніальний хімік, а його спадкоємці потурбувалися про розквіт його патентів під час німецької окупації. Компанія стала світовим лідером косметичної промисловості, вкладаючи всім у вуха те саме гасло, що звучало різними мовами: „Все ж таки ви унікальні“. Вам відомо, що слово „косметика“ походить від грецького слова „космос“, а це значить не лише „лад“, а й „усесвіт“? Етимологічно виходить, що макіяж — це лад, що править світом. Косметика космічна.

Бог — це лише makeup, панотченьку! Та криза не забарилася. „Грінпіс“ заявив, що продукція „Л’Ідеалю“ містить синтетичні хімічні складники, часто на основі нафтопродуктів і їхніх похідних, що використовуються як активні інгредієнти, ароматизатори і антиоксиданти і відзначаються властивістю викликати рак яєчників і грудей. Засекречене дослідження Французької агенції санітарної безпеки медичної продукції виявило, що в 2005 році сто двадцять дві особи потерпіли від застосування молодильних і сонцезахисних кремів. Зазвичай це виявлялося у нападах алергії, що спричинилися до негайної госпіталізації (набряки, значні екземи, утричі збільшені за обсягом повіки, втрата чутливості шкіри). Одне слово, продукція „Л’Ідеалю“ труїла споживачів, як ото ФСБ — своїх агентів, що сиділи в Лондоні. Небезпека полягала в щоденному нанесенні на шкіру токсичних субстанцій (фталатів, синтетичного мускусу, хлорних сполук, формальдегіду й галаксоліду). На відміну від фармацевтичних лабораторій, виробники косметики не зобов’язані були випробовувати свою продукцію на тваринах чи на людях, перш ніж віддати її у продаж. Французький закон вважає, що креми не такі токсичні, як ліки. Промисловцям пощастило — вони можуть підсунути нам що завгодно, навіть такі пігулки, від яких ми полисіємо, як від полонію-210.