Окопні історії: фронтовий щоденник
- Автор: Степаненко Дмитро
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Імекс-ЛТД
- ISBN: 978-966-189-558-3
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Окопні історії: фронтовий щоденник». Краткое содержание книги:
— Стій! Хто йде?
— Свої.
— Пароль!
— «Сосна», — продовжують іти.
— Стояти! Стріляти буду! — перезаряджає автомат сторож.
— Ми ж пароль сказали! Ти що, телепень, своїх не впізнаєш?
— Ну то й що? Мені казали нікого не пускати.
— Хто сказав?
— Казали не казати.
— Тьху!
Діалог, як то кажуть, зайшов у глухий кут. Дуже глухий.
* * *
Один вояка дуже любить із виразом зарізяки на обличчі лякати усіх своїм кулеметом. У сутінках стоять удвох із напарником на посту, чекають зміну. Кулеметник почув, що вже йдуть, і демонстративно голосно перезаряджає кулемет:
— Стій! Хто йде?
Направляючи ствол поперед себе, робить крок вперед, підсковзується і, падаючи, тисне на гачок. Щільна черга пробила ряд отворів у бетонному паркані, дугою прокреслила небо й освітила зблідлі обличчя нових чатових.
— … ть!
— А більше нема що й сказати!
Віджимателі
Модне слівце «віджав» — улюблене у вояків, котрі не бувають на передовій. Штабники й тиловики так говорять про речі, які вони витягли з купи секонду, випросили у волонтерів чи поцупили із солдатських передач.
Насправді на передовій швидше сам із голим задом залишишся, ніж у сєпарів щось відіжмеш. Дуже рідко після бою є можливість мародерствувати, і кожен такий випадок має свою власну історію. І навпаки, часто після мінометного або артилерійського обстрілу у вояків залишається лише те, що було на них вдягнено та лежало в кишенях, та й те не завжди ціле. Все інше — згоріло або пошматоване.
Зустрівши такого «віджимателя», варто поцікавитись подробицями подвигу. Вибрехати цілу правдиву історію важче, ніж ляпнути одне заяложене слово…
Фотограф
Життєрадісний Фотограф йде від магазину з пляшкою 2,5 л пива. Його наздоганяє штабна машина, зупиняється, з неї вибігає заступник комбрига:
— Солдат, ти не припух?
— Ой, товаришу підполковнику. Беріть! Пригощайтесь! — не розгубився Фотограф.
— Тьху! — впізнає той старожила. — Ти ж дивись, акуратніше там, не напивайся, щоб без зальотів…
— Так точно! — беручи пляшку під пахву, бадьоро закрокував далі вояка.
Чимось він мені бравого солдата Швейка нагадує.
Годинник
Є в нас у підрозділі ще один вояка середнього віку, Змій. Власник скромної, неначе він соромиться розтягнути її на все обличчя, усмішки, стримує її або приховує, бо саме зараз жартує. На телефонні дзвінки Змій голосно, щоб чув увесь намет, відповідає:
— Як це що роблю? Що за безглузді запитання? Однією рукою ріжу сєпара, а іншою перезаряджаю кулемет! Не віриш? Шкода, що через телефон запахи не чути, а то ви б почули. Тут хлопці саме православне немовля досмажують, зараз будемо вечеряти, — і далі у тому ж стилі.
Нагородили Змія наручним годинником. Йому сувенір, а нам розвага.
— Змій, котра година? — починає хтось із хлопців, а усі інші уже готуються до шоу.
Змій із серйозно-зосередженим обличчям, наче й не помічаючи наших посмішок, оглядає весь намет і зупиняє погляд на тому, хто запитував.
— Що, злидні, ні в кого годинника нема? І що б ви робили без мене? Добре, не переймайтеся, зараз кулеметник подивиться, — повільно, без поспіху й тіні усмішки демонстративно підносить руку з годинником, відсуває набік рукав. — Шістнадцята година, десять хвилин. Запам’ятав, синок? Іншим розкажеш, — і лише тоді усміхається, бо вже весь намет аж сльози витирає зо сміху.
Кіт
Товстий здоровенний котяра заходить у намет. У пошуках мишей повільно проходить під ліжками. На купі дров — ящик із-під патронів. Котяра вистрибує на ящик, той не витримує ваги i перекидається. Кіт падає на землю, ящик — слідом на хвіст.
— Ня-я-я-яв!!!
Відскакує, б'ється головою об сушарку для взуття. Зверху сипляться берцi. Завiса. Масова істерика.
Диверсанти
— Що таке пост?
Це коли дуже їсти хочеться, але не можна.
(Військова мудрість)
Командири справедливо вирішили, що обстріляних на передовій розвідників доцільніше використати для охорони власних тушок. Із посту на кургані наш підрозділ зняли, і тепер ми заступали на спостережний пост на даху елеватора й раз на кілька днів виділяли зміну на охорону штабу. Черговий штабний офіцер на порозі зустрічає кожну зміну, прискіпливо розглядає й заспокоюється лише тоді, коли бачить повні розгрузки патронів і підствольні гранатомети на автоматах. Від грізного вигляду кулеметників чергові взагалі впадають в екстаз: