На каравелі "Улюбленець Нептуна"
- Автор: Суслов Владлен Олексійович, Росин Вениамин Ефимович
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Год: Дитвидав
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «На каравелі "Улюбленець Нептуна"». Краткое содержание книги:
Проте хлопчик помилився. Після ряду загадкових і незрозумілих пригод Федя з подивом і страхом переконується, що він потрапив на справжню купецьку каравелу, команда якої в усьому дотримується звичаїв давноминулої епохи. Кудряш стає свідком диких взаємин між забобонними матросами, спостерігає люте знущання капітана над своїми підлеглими. Федя наочно переконується, яка прекрасна наша дійсність порівняно з темною й відсталою добою середньовіччя.
Біля дверей каюти Федя згадав про свої речі й, вибачившись перед капітаном, бігцем подався за ними. Коли він підійшов до щогли, то побачив біля неї Педро й Гуго. Переконавшись, що не зможе своїми старечими руками розв’язати вірьовки, якими був прив’язаний Педро, Гуго вийняв з-під плаща кинджал і перерізав міцні вузли.
— Клянусь Мадонною, — глухо, з хвилюванням мовив бородач, — ти, докторе, врятував мені життя.
Астролог по-дружньому поплескав Восьминога по плечу і щось шепнув йому на вухо.
Помітивши хлопчика, обидва замовкли й мерщій розійшлись.
Федя, звичайно, не вірив ні в які прикмети, а тим паче в передбачення астролога, проте в душі він був задоволений, що жорстока розправа не відбулася. “Досить із нього переляку, якого він зазнав, — подумав Кудряш, — гадаю, це дечому навчить його на майбутнє…”
Розділ сьомий
Перша ніч на “Улюбленці Нептуна”
Федя відчинив важкі різьблені двері і, переступивши високий поріг, опинився в каюті капітана. Замість шибок у вікнах була напівпрозора слюда, що ледве пропускала світло.
Хлопчик поставив рюкзак на підлогу й зупинився, звикаючи до напівмороку, який панував у каюті.
— Зараз я викрешу вогонь і засвічу світильник, — мовив капітан і став порпатися в кишенях камзола.
Минула хвилина, друга, а капітан, лаючись, усе шарив по кишенях.
— Гніт і кремінь знайшов, а кресало, бий його трясця, кудись поділося… У вас, герцог, немає кресала?
— Ні, нема, є сірники.
— Що? Що? — здивовано скрикнув капітан.
— Сірники, — скромно пояснив Федя, — звичайнісінькі сірники.
— Пробачте, ваша високість, але… що це таке?
Тільки тепер Кудряш згадав: найпершу в світі сірникову фабрику було збудовано у першій половині XIX століття, й капітан, ясна річ, не міг знати про сірники.
Хлопчик дістав коробку, тернув об неї сірника і підніс до масивного срібного світильника. Спалахнув вогонь.
Капітан, вражений незвичайним видовищем, відступив у глибину каюти, бурмочучи щось собі під ніс про сатанинський вогонь. Переконавшись, що сірники нічого лихого не чинять, Дієго підступив до столу. Від його нерівного дихання полум’я світильника загойдалося і згасло. Феді довелося знову засвітити світильник.
Вихопивши з-за пояса один із своїх кинджалів, капітан простяг його Кудряшеві, пропонуючи обміняти на кілька “чарівних паличок, які роблять вогонь”. У Феді заблищали очі. Йому не вірилось, що за кілька звичайних сірників можна віддати такий чудовий кинджал, лезо якого вкривала узорчаста арабська в’язь, а рукоятку із слонової кістки оздоблювали золоті платівки.
Не приховуючи вдоволення, хлопчик тут же причепив до паска кинджал, а капітан із цікавістю розглядав сірники. Обидва були задоволені добутими коштовностями.
В цю хвилину двері зі скрипом відчинилися й увійшов моряк із чорною пов’язкою на правому оці.
— Які будуть накази? — звернувся він до капітана.
— До ранку стоятимемо на якорі. Посилити варту, — кинув Дієго.
Моряк уже хотів було вийти, але капітан зупинив його.
— Поглянь на цю штуковину, Франсіско. Одноокий покрутив коробку й, знизуючи плечима, зневажливо жбурнув її на стіл.
Капітан хитро підморгнув Феді і, дмухнувши, загасив світильник.
— А тепер дивись, стерничий, — урочисто мовив він і одним сірником одразу запалив три світильники.
На обличчі стерничого з’явилися водночас подив і острах.
— Дон Дієго, — здивованим голосом запитав він, — невже цей вогонь винайшов Гуго?
— Ха-ха! — засміявся капітан. — Чарівні палички дав мені герцог, а ледащо Гуго ось уже кілька місяців шукає філософський камінь, і все даремно. Його щастя, що він уміє складати гороскоп, а то й духу його не було б на каравелі…
Франсіско попрохав дати йому хоча б один сірник, пропонуючи в обмін нитку великих білих і рожевих перлин. Але капітан, не бажаючи ділитися ні з ким скарбом, що потрапив йому до рук, випровадив стерничого з каюти.