На схрещених дорогах
- Автор: Парфанович Софія
- Год: 1963
- Язык: украинский
- Год: Друкарня видавництва Миколи Денисюка
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «На схрещених дорогах». Краткое содержание книги:
Хто не варт був продажі, мав від Пішля ще один вихід — до карних таборів на загибіль від голоду або інших гітлерівських заходів. Про те шептали собі часом робітниці, називаючи зі страхом місцевість — символ загибелі. Та доки душа надавалась до продажу корисніше було її продати. Отже ми всі, пішлівські душі мали почування повної залежности та вічної загрози. Це останнє мало тримати в послуху робітника. І тримало до часу, звісно.
Таня була молода, ніжна, хоровита, бліда і не багато знала ще з медицини. Важне: Таня була наддніпрянкою і такої мені треба було для порозуміння і зв’язку з дівчатами. Та про це згодом. Все ж Таня різнилась дуже від попередниці: вона була тиха й ніжна. Не стало оглушливого крику та між жінками стало дещо спокійніше. Бо попередниця усю вину звалювала на дирекцію та сіяла між робітницями обурення, ворожнечу й роз’ярення. А цим не годен було рятувати дітей і жінок від загибелі. Треба було праці й розумного діяння, а не ворожнечі й криків. Таня вповні підкорилась мені, рада була навчитись. Моє прізвище вже було їй відоме з часописів чи книжок, і ціла її родина раділа, що, попавши під руку такого знаного лікаря, вона скористає багато. Удвох з Танею ми мали праці повище голови.
Друга важна обставина: дирекція погодилась на те, щоб дати двох робітниць до постійної праці при дітях. Вночі мали «мамки» самі чергувати й доглядати дітей. Що могла — я робила «більшовицьким способом»: скликаючи мітинги і з їхньої ухвали вимагала порядку, поліпшення відносин. Обговорювали всі справи. Отже на одному з перших мітингів я сказала, щоб вибрали поміж себе двох доглядачок дітей. Вибрали Катю й Улю. Обидві були дуже добрі доглядачки, дуже милі і типові українки. Катя була білява й розмірно струнка, Уля чорнява, повнява, червонощока, добродушна й спокійна. Вона так гарно бавила свою доню, приговорюючи:
— Заспівай мамі, заспівай а хольосенько!
Дитя підстрибувало і сміялось беззубим ротиком — йому було приблизно з рік. Уля з гордощами казала:
— У нас навіть тато є — рідке явище в інших. Може тому оці інші були згризливі, оприскливі й гістеричні — добре знайома мені психіка безшлюбних матерів, та ще коли дитина стає їхнім тягарем. Замість себе — винуватять цілий світ.
Але Катя й Уля були славні, й я тішилась. Вислід не дав на себе довго чекати. Першим проявом покращання був розмірний спокій в яслах. Діти спали спокійно, не ревли хором. До годування, звісно, прокидались і квилили. Але здоровим квилінням голоду, а не хвороби. Змінивши так персонал в першу чергу, я взялась за немовлят. Перевела докладний огляд, важення і реєстр. Усі діти дістали над головою саморобну картку, де ми позначували вагу, стільці, температуру. Так можна було орієнтуватись у стані здоров’я дитини. На картці теж виписувалось кількість і якість харчів.
Після огляду я пізнала, що багато дітей має меншу вагу, як повинно бути, що декотрі по трьох-чотирьох місяцях життя мали меншу вагу, як у дні народження. Загально всі мали побільшені залози, старші — початки кривухи. Усі були бліді, інколи аж прозорі. Дуже багато мало шкіру випарену, покриту виразками. Треба було діяти і то негайно. Боротьба за пелюшки не вела ні до чого. Дирекція не погодилась дати більше, мовляв: немає! (потім, як грабили фабрику, гори полотна розійшлось геть). До прання пелюшок відряджено Марусю, що прислуговувала мені. Дівчина метка, рухлива швидка до послуг, в першу чергу дирекції. Це була довірена дирекції може тому, що дитину мала від німця-вояка, що навіть ніби мав женититсь з нею, та десь пропав, що теж підтверджувала його тітка. Така дитина мала права німецької і повинна була бути віддана до німецьких ясел. Але якось Маруся крутила, і її доня була в нас. Маруся доносила все Пешлисі, а та дирекції. Усе йшло, як повинно в неї і як ішло, певно, вдома. Це не перешкоджувало Марусі зараз же по розвалі стати знову більшовицькою ударницею чи довіреною та взятись до агітації за негайний поворот «на родіну».