П'ятнадцятирічний капітан

Велетень негр тепер жив у світі жуків-кожоїдів, турунів, коваликів, рогачів, жуків мертвоїдів, довгоносиків, гнойовиків, сонечок, короїдів, хрущів, зернівок. Він дослідив усю колекцію кузена Бенедикта, який тремтів, коли бачив своїх крихких комах в товстих і міцних, наче лещата, пальцях Геркулеса. Але дивлячись, як велетень-учень уважно слухає лекції, професор вирішив заради нього ризикнути своїми скарбами.

В той час як кузен Бенедикт займався з Геркулесом, місіс Уелдон вчила читанню та письму маленького Джека, а його друг, Дік Сенд, знайомив його з основами арифметики.

П’ятирічній дитині легше запам’ятовувати, коли уроки схожі на цікаву гру. Місіс Уелдон вчила Джека читати не за букварем, а за допомогою дерев’яних кубиків, на яких були намальовані великі червоні літери. Малюк був у захваті від того, що літери поєднувалися у слова. Спочатку мати складала якесь слово, потім змішавши кубики, пропонувала Джеку самому скласти те саме слово.

Хлопчику подобалось вчитись у такій спосіб. Щодня він вовтузився зі своїми кубиками в каюті або на палубі, спочатку складаючи слова, а потім змішуючи всі літери алфавіту. Ця гра стала причиною події, настільки надзвичайної й несподіваної, що про неї варто розповісти детальніше.

Сталося це ранком 9 лютого.

Лежачи на палубі, Джек складав з кубиків якесь слово; старий Том мусив знову скласти це слово, після того, як хлопчик змішає кубики. Дотримуючись правил гри, Том закрив очі долонею, аби не бачити яке слово складає Джек.

Набір кубиків складався з великих і малих літер та з цифр: таким чином, ця гра була посібником для навчання не лише читанню, але й рахуванню. Джек складав кубики рядком, а потім, насупивши брови, обирав потрібні йому для того, щоб скласти слова. Хлопчик так захопився цією нелегкою роботою, що не звертав уваги, на Дінго, який крутився коло нього. Раптом собака завмер на місці, вирячившись на один з кубиків. Потім підняв праву лапу, завертів хвостом, схопив в зуби кубик, відбіг в бік і поклав його на палубу.

На кубику була намальована велика літера «С».

– Дінго, віддай! – крикнув хлопчик, перелякавшись, що собака розгризе кубик.

Але Дінго повернувся, узяв ще один кубик і поклав його поряд з першим.

На другому кубику була намальована велика «В».

Джек закричав.

Зачувши його прибігли місіс Уелдон, капітан Халл і Дік Сенд, яки саме в той час гуляли по палубі.

Джек розповів їм про те, що сталося.

Дінго розрізняє літери! Дінго вміє читати! Так, так! Джек бачив це на власні очі.

Дік Сенд хотів повернути кубики Джеку, але Дінго зустрів його гарчанням.

Проте юнак підняв кубики і повернув їх на своє місце. Дінго знов кинувся до кубиків, знов вибрав ті ж самі літери і відніс їх в бік. Цього разу він притиснув кубики лапами, ясно даючи зрозуміти, що не має наміру їх віддавати. Інші літери для нього наче не існували.

– Дивно! – скликнула місіс Уелдон.

– Дійсно, дуже дивно, – сказав капітан Халл, пильно дивлячись на кубики.

– С, В, – прочитала місіс Уелдон.

– С, В, – повторив капітан Халл. – Такі ж самі літери, що і на нашийнику Дінго! – Том, Ви здається, казали, що цей собака лише з недавніх пір належав капітанові «Вальдека»? – несподівано озвався він до старого негра.