Браслет із знаком лева

Свій вирок він уже прочитав, розгледівши присяжних, що сиділи навпроти. Їхні обличчя видавалися настільки однаковими, що стали схожими на велетенську маску трагіка, котра спочатку викарячила очі на Харріса, а потім, вжившись у образ тих, хто вершить правосуддя, скривила кутики вуст донизу і упокоїлась у правомірності трагізму та приреченості.

Незатишно почувався у залі суду і представник австралійського посольства.

Натовп вирував презирством до Харріса. І лише обличчя Мааса, Фатухелу та Ліана світилися полохливо і насторожено до всього, що мало тут відбутися. Потім безліч разів Майкл повертався до друзів і втішався, що серед суцільної маси таврування бачив співчутливі погляди.

Зачитали обвинувачувальний акт і відразу стало видно, що слухання справи Харріса завершиться швидко, як і попереджала Нурен Гадженг.

Викликали свідків. Усі знали, що Харріс і Ероут летіли у червні чартерним рейсом до Джакарти і їхній літак зазнав аварії. Банківський працівник дав свідчення, що на ім’я Ероута у Танджунау прийшла з Амстердама значна сума грошей. Це слугувало правдоподібним мотивом ретельно спланованого пограбування, бо й Бінгасар гнув туди ж — його клієнта вбито з метою пограбування. Про банківські справи Ероута говорив запально, переповідав навіть про одяг, який купила голландцеві його дружина, наплів казна-що про покійного Тітрадо, який показав йому Майкла Харріса, що лікувався на Ентанго і потім підробляв у Сітархурта.

Нарешті підняли Харріса. Та говорити йому не дали. Суддя замість нього розповів, що сталося в номері готелю Бінгасара, який винаймав Теодор Ероут, мало не через кожне речення позирав з-під окулярів на підсудного і перепитував: