Кров Дракона. Хто із нас жертва?
- Автор: Мулик Назар
- Серия: Кровь дракона #1
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Кров Дракона. Хто із нас жертва?». Краткое содержание книги:
Магічний світ стає сильнішим і небезпечнішим для людей та королівств, особливо через свого очільника — Самаеля, чия жага до влади межує лише із його силою. Королі готуються до нових звершень, а люди молять богів про спокій та мир…
Фалмін — вбивця драконів та чоловік із поглядом самої Смерті, зробить усе заради єдиної доньки та її безпеки. Головне питання лише в тому, яку ціну доведеться йому сплатити.
— Навіщо вам усім моя дитина? Говори! — запитав Фалмін, намагаючись контролювати свій тремтячий від хвилювання голос.
— Твоя дитина — особлива, Фалміне, — нарешті промовив воїн із посохом, розвернувшись до чаклуна. — Наш ватажок, хоче зустрічі із тобою, аби допомогти. Саме він і вказав нам шлях, аби зустрітися із тобою.
– І чому я тобі не вірю.
— Ти не змінився, — сказав спокійно Іклахай, крутячи посох в руці. — Ніколи й нікому не вірив, але зараз не той момент. Я один із небагатьох дракогорів, який не бажає зла тобі та дитині. Знаю, що ти хочеш дізнатися все й одразу, але вони вб'ють мене, якщо я розкажу тобі все.
— Хто вони?
— Мої брати розділилися на два табори, — сказав Іклахай із неприкритим сумом. — Брат Мередір зв'язався із небезпечною жінкою, уклав із нею угоду.
— Що за жінка?
— Не знаю, але вона дуже небезпечна. Мередір переслідує твою дитину. До того ж, йому потрібен ти.
— Ельгі і я маємо драконячу кров, однак що такого вона може дати нашим переслідувачам? Невже вона відрізняється від тих інших, які переховуються по всій Благандії, приховуючи свою справжню сутність?
— Мотиви та цілі Мередіра відомі лише йому, — голос Іклахая був тихим, наче було йому важко говорити. — Не знаю, що задумав Мередір, але повір, я не хочу тобі зла.
— Отже, — Фалмін звузив очі, підозріло подивився на Іклахая, — ти не береш у цьому участі? Чому?
— Наш ватажок хоче зустрітися із тобою, Фалміне. — повторив із тиском дракогор. — Щодо дитини, то ми не хочемо завдати їй шкоди. Навпаки.
Здавалося, Фалмін не довіряв його словам, але почав вагатися.
— Навіщо тим іншим дракогорам моя дитина?
— Ельгіда, як я і говорив, особлива. Ясна річ, уся справа у її крові. Ти — вбивця драконів, великий воїн, наближений до драконів. А мати, Катрін, вища чародійка, яка володіла могутніми чарами. Логічно припустити, що дитина ця має унікальні можливості. — Іклахай зробив ефектну паузу, глянув на чаклуна.
Фалмін дивувався обізнаності дракогора, але це водночас і насторожувало.
– Із чого такі висновки?
— А ти не знаєш?
Фалмін замовк, хоча мить тому хотів щось сказати. Весь час чоловік намагався переконати себе, що він та Ельгі такі ж, як і інші люди. Однак останні події суттєво почало змінювати його думку.
Дівчинка, народжена від мисливця на драконів та чародійки. Від жінки, яка, здавалося б, народити вже не може. Фалмін згадав, як вони були здивовані, дізнавшись, що Ельгіда має повний імунітет від ворожої магії. Фалмін пам'ятав, як Ельгі, проникнувши до кімнати Катрін, знайшла стару чародійську книгу. Пам'ятав, як здивувала усіх, прочитавши без підготовки закляття виклику, через що в будинку невідомо звідки з'явився невеличкий дракон. Уже тоді було зрозуміло, що ця дитина талановита та особлива. І він, як її батько, хотів сховати свої та доньчині таланти подалі від світу, від підступності та хитрості королів та чародіїв.
І зараз, стоячи тут, на плато Орлиного хребта, збагнув, що прогадав і допустив страшну, якщо не фатальну помилку. Помилку, яка може вартувати життя його доньки.
Ця думка в’їлася йому в голову голкою, стиснула щелепу. Очі засвітилися диким синім вогнем, в якій горіла ненависть до самого себе та цього бісово світу.
— Ваш лідер має відповіді на мої запитання? — спитав моторошно.
— Так. Гадаю, невдовзі ти із ним зустрінешся. Він надасть тобі всю необхідну інформацію.
— Але як? — не розумів чаклун. — Як я із ним зустрінуся?
— За це не турбуйся. Коли прийде час, я знайду тебе.
– І це все? Все що ти скажеш?
Іклахай поглянув йому за спину, на відьом.
— Кинь одну із голів цих відьом у цей казан і тоді отримаєш те, на що заслуговуєш. Я прибув, аби підштовхнути тебе до цього. Проте пам'ятай, що за все потрібно платити кров'ю, Фалміне. Особливо за правду, яку у тебе відібрали.
— Про що це ти?
— Не в моїй владі говорити про це. Клянуся тобі, Фалміне, якби я міг…
– І що ти пропонуєш?
— Нічого, Фалміне, абсолютно нічого. Я сказав усе, що потрібно. Тепер головне, аби ти вчинив правильно. У тебе немає права на помилку.
Іклахай махнув рукою, вдарив посохом об землю. Відбувся вибух, навколо піднялася страшна завірюха. Однак на мить, всього на мить. Коли дим розвіявся, Іклахая вже не було. Могло скластися враження, що це все був страшний сон, що цього чоловіка і слів, які він сказав, ніколи не було. Але тепер Фалмін знав, що навіть сни можуть бути дійсністю.
Чаклун все ще будучи не в собі, подивився на зоряне небо, потім на схід, звідки тягнулася буря. Він обернувся, при цьому відчуваючи слабкість. Похитуючись, пішов у напрямку відьом, які зашипіли й закричали.