Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Зрозумів тоді, як програвались маєтки і капітали, про що тільки читалось, а не хотілось вірить. Азарт — страшна річ!
Прийшло як сон, пішло як вода. Андрієві — портсигар. Не подякував, а навіть плюнув, вислухавши про гру в клубі. Галі — золоті часики з брильянтами і немалий гріш на придане, мамі — запаси в кладовку і гарна шаль, Любі і Полікарпові — дещо з золотих речей, а всім — 500 кг цукору. Автомобіль і кінь з гарною збруєю в серебрі доставлено до штабу полку. Найкращий перстень оддав для Малюги, а коня — новому приятелеві льотчикові. Автомобілем їздить не збирався, був він до послуг спочатку при штабі полку, а пізніше оддав його для штабу дивізії, коли туди перейшов. Грошей хватило надовго. Малюга од'їхав.
По півторамісячнім одпочинку Кримську групу перекинуто на Харківщину, в Старобільський повіт. Полк і штаб дивізії, Наливайківський курінь, січові сотні, 2 кулеметні, сапери і кінна сотня розташувались в досить великім містечку Білолуцьку. Решта куреня — на границі. Далі на південь, вздовж границі незалежного тоді "Всевеликого Війська Донського", стали полки Дорошенківський, Богданівський і Гайдамацький. Штаб корпусу знаходився в Старобільську, куда одійшов кінний Гордієнківський полк з кінно-горним дивізіоном. Батареї легкої польової артилерії находились при піхотних полках; тяжка артилерія, інженерний полк з парком, броневий дивізіон розташувались на ст. Сватово.
Корпус був в стадії організації, мав повні кадри старшин, одначе лічив тілько половину піхотних частин.
Перенесено мене до штабу дивізії настаршого ад'ютанта по оперативній часті, а в недовгім часі — коменданта штабу. Ставило то мене на поважнім служебнім щаблі, давало можливість глибше ввійти в штабну працю, познайомитись ближче з командирами полків, куренів, батарей. Крім того, давало можливість нав'язання стосунків з волостями в районі розположення частин, вимагать виконання деяких праць і достав для військових потреб, а заразом і потреб населення.
Ремонтовано мости і дороги, саджено дерев'я, достачано фурманки. В праці брали уділ саперні і піхотні сотні. Значно збільшився стан Січових сотень коштом дезертирів з австрійських частин. До Гайдамацького полку влилось коло 1000 охотників з донецьких шахт і металургічних заводів.
Впроваджено нові зміни до означення рангу і назви. Знесено титул "отаман". Прапорщик і підпоручик носили звання хорунжого, поручик і штабс-капітан без річного стажу команди ротою — значковий, шт. — капітан з стажем і капітан — сотник, підполковник — військовий старшина, полковник — без зміни. Генеральські ранги були: генерал-хорунжий, генерал-поручик і генерал-полковник.
Належало провірить старшинські документи і ствердить остатній чин в російській армії. Бралось під увагу право на наступний чин і робились одповідні представлення.
Випало це мені по першій посаді в штабі дивізії. Була не одна несподіванка. Командир-сотник, одважний і цінимий, був унтер-офіцером. Скромний чотовий був поручиком з золотою зброєю. Курінний в Гайдамацькім полку Волох, з Георгієм і золотою зброєю, людина шаленої одваги і рішучості, без військової освіти і з мінімальною загальною освітою, здобув в боях чин капітана і найвищі одзначення!
Був він типом фанатика — отамана "голоти", любимець Петлюри. Умів грать на молоді своєю погордою смерті в бою і демагогічною поставою до всякого начальства.
З Києва приїхав генерал-хорунжий Приходько і перепровадив докладну інспекцію всіх частин корпусу.
Невисокого зросту, збитий в собі, одразу пізнавався як вроджений кіннотник. Мав коло 40–45 літ, знався на військовій справі докладно.
Видно було, що інспекція випала добре. Як кавалерист, генерал Приходько висловився з найвищим узнанням про вигляд, порядок і порушення гордієнківців і кінно-горного дивізіону.
Од'їжджаючи, сказав, що інспекцію перевів по особистому розпорядженню гетьмана і воєнного міністра.
Нас в Києві багато уважає за збиранину, нічим не подібну до регулярних частин. Німці уважають нас за підрозділи громади наслідства Центральної Ради.
Приступлено до організації кадр 6-ти корпусів, дивізії гетьманської гвардії сердюків.
Малось вибрать частину старшин і підстаршин од нас та втілить до тих кадрів, а решту розформувать.