Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Кіннота Петрова пройшла Перекоп і спішним маршем іде на Севастополь, обходячи Сімферополь з правого боку. З ст. Джанкой вирушив на Феодосію 4-й Богунівський курінь з бронепотягом.
Наш курінь вирушив на Бахчисарай-Севастополь.
Республіканці, наливайківці і решта частин розмістились в кримській столиці.
Колишня столиця кримських ханів була брудною містиною з вузькими вулицями. Ханський двірець — широкий, присадкуватий будинок, критий черепицею, з малими вікнами, посеред гарного саду. Можна було любуваться дивними рисунками мистецької різьби.
Кримські татари не подібні до своїх братів з Казані, і мало в їх сліду монгольського походження. Розійшлась монгольська кров в масі домішок бранців і бранок. Були добродушні, гостинні і чесні в торгівлі.
Я бачив з гір Чорне море, що в тій порі незамітною смугою одділяється од горизонту. Ще півтори години маршу одкриє внизу чудове кримське побережжя.
Несподіваний приказ спішно завертає нас в Сімферополь. І другий приказ: до міста приходить в розвернутім бойовім порядку.
Наші лави спіткались з німецькими, готовими до бою. Чекали наказу і, здається, більшість з нас була не од того, щоб схватиться з "союзниками". Окопались, приготовились і ждем. Прибув і відділ Петрова, займаючи бойовий порядок.
Німці мали на Крим свої плани. Думаючи застать нас між Мелітополем і Сивашем, приготовили для сивасько-перекопської операції корпусну групу з сильною артилерією, бригадою кінноти і льотництвом. Зайняття нами Криму було для німців несподіванкою, тим більше, що оперативно група Болбочана підлягала безпосередньо ген. фон Кошеві, командирові прибувшої корпусної групи.
Фон Кош наказав Болбочанові вивести свої частини з Криму в район Мелітополя, той одмовив без приказу своїх влад. Фон Кош, покликаючись на порозуміння з Центральною Радою про зайняття Криму німцями, ставив свої вимагання ультимативно, грозячи ужить сили.
Безпосередня телеграфічна розмова з Києвом нічого не вияснила, і обидві сторони зайняли бойове поготівля.
З Харкова прилетів ген. Натієв. Після коротких переговорів мусили ми опустить Крим. Німецький генерал мав при собі наказ зайнять Крим в порозумінні з Центральною Радою.
Несолідна постава нашої влади мало не довела до кривавого бою і правдоподібно ліквідації нашої групи.
З жалем і тяжким серцем виходили ми з здобутого Криму. В Мелітополі і близьких селах мали ми спіткать Великодні свята.
Тут наступила реорганізація. Дивізія розверталась в корпус, а наша група — в дивізію з включенням всіх піхотних полків.
Болбочан назначався командиром дивізії. 2-й Запорозький піший полк приймав полковник Миколай Сільванський, котрий був, як і я, рядовим козаком-старшиною.
Був він командиром 14-го олонецького полку в колись славній 4-й Залізній дивізії Денікіна.
Мене назначено 2-м ад'ютантом полку.
Свята провів дома. Моя гарна старшинська уніформа з штабовими шнурами зробили немале враження. Був запрошений до клубу старшин Українських Січових Стрільців. Познайомився з кількома їх старшинами ближче, між ними з найстаршим чином — сотником Микіткою, типовим кадровим офіцером австрійської армії.
Був у них якийсь інший порядок, цисципліна. Товариство, тісний зв'язок в рамах великої субординації. При високій національно-народній свідомості і самопевності були одночасно скриті. Нічим не різнились в одягу од інших австрійських частин, тільки трохи інший фасон шапок з своєю одзнакою золотого лева на блакитному щиті свідчив про окремість національну.
Всіх їх було трохи понад 2000 багнетів в двох куренях і повна сотня кінна. В скороченні звались "УСС". На війні.
В боях понесли великі страти. З полонених був сформований полк Січових Стрільців, котрий ніс охорону Центральної Ради. Звались "СС". їх положення тепер було не виясненим — австрійські піддані.
Історію свою Січові Стрільці беруть од військово-спортивної організації "Січ" з перших літ XX віку. Кошовим був д-р Іван Боберський.
УСС входили в невелику Окрему групу під командою Вільгельма Габсбурга, близького кузина австрійського цісаря.
Мав він няньку українку, котра прищепила йому симпатію до свого народу і навчила мови і пісень.