Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.
- Автор: Андрушко П. П., Стрижевська А. А.
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Юрисконсульт
- ISBN: 966-2968-07-5
- Жанр: право
Электронная книга - «Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.». Краткое содержание книги:
Розрахований на студентів, аспірантів та викладачів юридичних факультетів вищих навчальних закладів, науковців, суддів, працівників правозастосовних органів, юристів-практиків.
Виходячи із змісту наведеної у п. 4 Примітки до ст. 368 КК дефініції, вимагання хабара матиме місце лише у разі погрози вчинення (невчинення) дій, які можуть заподіяти реальну шкоду правам чи законним, а не будь-яким, інтересам особи, від якої вимагається хабар.
16. Одержання хабара, поєднане з його вимаганням, необхідно відмежовувати від провокації хабара у формі провокації його пропонування. Про це див. п. 6 коментаря до ст. 370.
17. Одержання хабара як злочин необхідно відмежовувати від незаконного одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, як корупційного діяння, відповідальність за яке передбачена п. “а" ч. 2 ст. 1 Закону України від 5 жовтня 1995 р. "Про боротьбу з корупцією"[417]. Предмети цих правопорушень та ознаки їх об'єктивної сторони співпадають. Розрізняються ці правопорушення за ознаками суб'єкта, характером поведінки особи, якій надаються блага майнового характеру.
Суб'єктом корупційного діяння, передбаченого п. "а" ч. 2 ст. 1 Закону "Про боротьбу з корупцією”, є не будь-які службові особи, а лише ті з них, які законодавцем визнаються "особами, уповноваженими на виконання функцій держави”. При цьому такими особами, тобто суб'єктами зазначеного корупційного діяння, можуть бути і особи, які не є службовими. У той же час суб'єктами одержання хабара можуть бути і службові особи, які не віднесені законом до категорії осіб, уповноважених на виконання функцій держави.
Корупційне діяння, передбачене п. "а" ч. 2 ст. 1 Закону "Про боротьбу з корупцією", матиме місце незалежно від того, за які дії (бездіяльність) особи, уповноваженої на виконання функцій держави, їй надаються матеріальні блага, пільги. Якщо ж вони надаються за вчинення чи невчинення такою особою певних дій з використанням свого службового становища, то матиме місце давання — одержання хабара.
Основними розмежувальними ознаками розглядуваних правопорушень є мотиви і мета надання особі, уповноваженій на виконання функцій держави, матеріальних цінностей чи послуг матеріального характеру чи вчинення дій матеріального характеру; якщо метою таких дій є досягти певної поведінки особи — вчинення чи невчинення в інтересах того, хто їх надає, певних дій, які вона може чи повинна вчиняти з використанням свого службового становища, то матиме місце одержання хабара (Примітка 5).
Примітка 1.
На паш погляд, слушною є пропозиція окремих вчених про доцільність виділення дрібного хабарництва в окремий склад злочину, за який має бути передбачено більш м'які міри покарання (Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления. — Киев: «Наукова думка», 1978. — С. 199–200).
МІ. Мельник, не заперечуючи в принципі доцільності диференціації відповідальності за одержання хабара в залежності від його розміру, заперечує доцільність виділення в окремий (привілейований) склад злочину дрібного хабарництва, аргументуючи це тим, що суспільна небезпечність одержання хабара визначається головним чином не сумою коштів, за які вдалося підкупити посадову особу, а тим, що ця посадова особа "продасться". Ціна "продажності" посадової особи не є адекватною ціні шкоди, яка заподіюється суспільству, державі, конкретним фізичним і юридичним особам в результаті підкупу посадової особи. При цьому М.І. Мельник зазначає, що та обставина, що посадовою особою було одержано хабар в незначному розмірі, може бути врахована при правовій оцінці скоєного або призначенні покарання винному: якщо слідчий, прокурор чи суддя дійдуть висновку про те, що через мінімальний розмір предмета хабара діяння є малозначущим, а отже, не становить суспільної небезпеки, вони можуть звільнити посадову особу, яка одержала таку винагороду, від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 7 КК (мається на увазі КК України 1960 р., а нині це ч. 2 ст. 11 КК 2001 р. — П.А., А.С.), а пом'якшення покарання може бути здійснене шляхом вибору мінімального розміру передбаченого санкціями ст. 168 КК позбавлення волі або застосування ст. 44 КК (йдеться про ст. 44 та ст. 168 КК України 1960 р. — ПА., А.С.) (Мельник М.І. Хабарництво: загальна характеристика, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. — С. 122–123).
417
ВВР. — 1995. — № 34. — Ст.266.