Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба

Скорочення сільськогосподарських територій, де вирощувався головним чином хліб, призвело до зростання на Гераклейському півострові кількості ділянок, на яких замість винограду тепер вирощували зернові. Таким чином, разом із скороченням виробництва змінилася структура сільського господарства, що зумовлювалося зовнішніми чинниками, зокрема, втратою земель у Північно-Західному і Західному Криму. Адже саме з цих районів надходила основна маса хліба, що стимулювало розвиток не тільки ремесла, а й торгівлі. Деяка інтенсифікація господарської діяльності, про яку можна говорити на підставі археологічного матеріалу, не була здатна помітно оздоровити економіку. Нове піднесення могло бути досягнуте лише завдяки значному розширенню сільськогосподарських угідь або за умови зростання обсягу надходження сільськогосподарської продукції у місто іззовні.

Стан сільського господарства наприкінці II ст. до н. е. зумовив спад ремісничого виробництва, відродження якого у порівняно значних масштабах фіксується тільки у перші століття нової ери. Скорочення території Херсонеської держави й розорення населення призвело до зменшення попиту на продукцію ремесла.

Кризовими явищами у матеріальному виробництві зумовлювалося скорочення обсягу торгівлі, про що свідчить зменшення припливу продукції ремесла з інших центрів античного світу. Це також певною мірою пояснюється зовнішньоекономічною обстановкою у басейні Чорного моря. Складне економічне становище Херсонеса ускладнювалося і тим, що місто повинно було сплачувати форос Мітридату VI Євпатору.

Як наслідок кризи у сільському господарстві, мабуть, саме з цього часу в Херсонесі активізується рибальство та соляний промисел — ті галузі виробництва, розвиток яких меншою мірою залежав від зовнішньополітичних факторів.

Падіння обсягу сільськогосподарського виробництва наприкінці II — у першій половині І ст. до н. е. призвело до скорочення питомої ваги товарообігу в суспільному виробництві. Наслідком цього стало посилення натуралізації господарства, а також розрив зв'язків з ринком. Тільки таким чином більшість херсонеських громадян могла забезпечити собі сталий економічний стан. Якоюсь мірою, можливо, це полегшувалось тим, що основа більшості господарств була натуральною, а на ринку продавалися тільки лишки[726].

Разом з цим певна орієнтація на ринок значної кількості господарств, їх виноробна спрямованість, яка виразно простежується на археологічному матеріалі кінця IV — першої половини II ст. до н. е., унеможливлює висновок про безболісність цього процесу в Херсонесі. Коливання ринку мало торкнутися передусім порівняно великих господарств, що були основними центрами товарного виробництва. У цих господарствах, очевидно, йшло розбирання плантажів виноградників, за рахунок чого збільшувалися площі під сівбу зернових. З одного боку, це свідчить про зміни у структурі сільськогосподарського виробництва, а з другого — Яро скорочення на певний час обсягу товарної продукції і виробництва в цілому.