Чужинець на чужій землі

— Гм... — сказав Кекстон.

— Добре, мовчу. Хоча все ще не розумію, чому вони цим перейматимуться.

— Капітане?

— Так, Джубале?

— Я бачу інше заперечення — культурне. Тобі відомо про грубе розділення культур на «аполлонічні» та «діонісійські»?

— Загалом я розумію, що ти маєш на увазі.

— Що ж, мені здається, що навіть дзен-буддизм на Марсі називатимуть діонісійською культурою. Звичайно, ти там був, а я — ні, проте я багато розмовляв з Майком. Той хлопець ріс у надзвичайно «аполлонічній» культурі — а такі культури неагресивні.

— Гм... Я зрозумів твою думку. Але я б на це не ставив.

Раптом заговорив Махмуд:

— Шкіпере, є суттєвий доказ на користь висновку Джубала. Завжди можна проаналізувати культуру за її мовою — а в марсіанській немає слова «війна».

Він зупинився і замислився.

— Щонайменше — я не думаю, що воно є. Жодного слова для «зброї»... Ані для «боротьби». Якщо у мові немає слова для ідеї, тоді культура просто не має референта, якого б символізувало відсутнє слово.

— Маячня, Стінкі! Тварини — б'ються, і навіть мурахи ведуть війни. Ти намагаєшся сказати мені, що у них повинні з'явитися слова до того, як вони зможуть це зробити?

— Саме це я і мав на увазі, — наполягав Махмуд, — якщо це стосується будь-якої раси, яка має мову. Такої, як ми самі. Тоді як марсіани мають значно розвиненішу мову, аніж наша. Вербалізована раса має потрібні слова для кожної давньої ідеї... І створює нові слова — чи нові визначення для старих слів, — коли з'являється нова ідея. Завжди! Нервова система, яка здатна вербалізувати, не може уникнути вербалізації; це автоматично. Якщо марсіани знають, що таке «війна», вони повинні мати для цього відповідне слово.

— Є швидкий спосіб це з'ясувати, — запропонував Джубал. — Поклич Майка. Запитай його.

— Хвилинку, Джубале, — заперечив Ван Тромп. — Багато років тому я засвоїв, що не слід — ніколи — сперечатися зі спеціалістами: ти не зможеш перемогти. Але разом з тим я ще й вивчив, що історія розвитку — це довгий, довгий перелік фахівців, які страшенно помилялися, коли були впевнені у своїй правоті. Вибач, Стінкі.

— Ти абсолютно правий, капітане, — тільки цього разу я не помиляюся.

— Може бути й таке, що все, що Майк зможе сказати, — чи знає він певне слово, чи ні... З таким же успіхом можна попросити дворічного визначити «обчислення». Це нічого не доводить. Зараз я б радше спирався на факти. Свене? Стосовно Алло?

Нельсон відповів:

— Як хочеш, капітане.

— Що ж... Це все ще приватна розмова між водними братами, джентльмени. Лейтенант Аґню був нашим молодшим медичним офіцером. Як говорив мені Свен — дуже відомим у певних колах. У мене не було щодо нього жодних скарг: він був достатньо хорошим фахівцем. Проте він мав непередбачувану приховану ксенофобію. Не проти людей. Він терпіти не міг марсіан. Я одразу ж віддав наказ, яким забороняв озброєний вихід з корабля — щойно ми з'ясували, що марсіани миролюбні, — через надто високу ймовірність інцидентів.