Вовки Кальї. Темна вежа V
- Автор: Кинг Стивен Эдвин
- Серия: Dark Tower #5
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб « Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-966-14-0584-3
- Переводчик: Олена Любенко
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Вовки Кальї. Темна вежа V». Краткое содержание книги:
— Не… — прошепотів він і знову провів по опуклих знаках великим пальцем. — Не… знайдені? — То не він прочитав, то почули кінчики його пальців.
— Так, я впевнений, саме це тут і написано, — прошепотів Каллаген. Він вочевидь був задоволений, та все одно взяв Роланда за зап'ястя й відвів його руку вбік, щоб він не торкався скрині. На його лобі й під пахвами виступили дрібні краплини поту. — Щось у цьому є. Листок, камінь, незнайдені двері. Це все символи з книжки, яку написали в моєму світі. Вона називається «Подивися на свій дім, янголе».
«Листок, камінь, двері, — подумав Роланд. — Тільки замість листка треба підставити троянду. Так. Саме так».
— Ти забереш її? — спитав Каллаген. Тільки він більше не шепотів, його голос став трохи гучнішим, і стрілець зрозумів, що він благає.
— Ти бачив її, правда, отче?
— Еге ж. Одного разу. Це невимовний жах. Наче слизьке око чудовиська, що виросло за межами світу, який лежить у тіні Бога. Ви заберете її, стрільцю?
— Так.
— Коли?
До вух Роланда долинув ледь чутний передзвін — прекрасний і потворний до зубовного скреготу звук. На якусь мить стіни церкви отця Каллагена сколихнулися. Було таке відчуття, що річ у скриньці заговорила до них. Бачите, наскільки це все не важливо? Як швидко і легко я можу це все прибрати, якщо мені заманеться? Стережися, стрільцю! Стережися, шамане! Довкола вас прірва. І тільки від мене залежить, впадете ви чи злетите.
І каммен стихли.
— То коли? — простягнувши руку над отвором, у якому лежала скриня, Каллаген ухопив Роланда за сорочку. — Коли?
— Скоро, — сказав Роланд.
«Дуже скоро», — відповіло його серце.
Розділ V
ІСТОРІЯ СІРОГО ДІКА
«Уже двадцять три, — думав Роланд того вечора, сидячи за Айзенгартовим ранчо „Рокінг Б“ і слухаючи, як галасують хлопці та гавкає Юк. Вдома у Ґілеаді такий ґанок позаду будинку, що виходив на комори й поля, називали робочою верандою. — Двадцять три дні до появи Вовків. А скільки лишилося до Сюзанниних пологів?»
Щодо цього в його голові мало-помалу почала формуватися жахлива думка. А раптом Мія, нова особа в тілі Сюзанни, збирається народити своє чудовисько того самого дня, коли прийдуть Вовки? Повірити в таке було важко, але, як сказав би Едді, збіги скасовано. Найпевніше, подумав Роланд, саме так і буде. І годі було дізнатися, як довго розвиватиметься ця істота в утробі матері. Навіть якби це було людське дитя, дев'ять місяців більше не були дев'ятьма. Час розм'якшився.
— Хлопці! — прогорлав Айзенгарт. — Що, в ім'я Людини-Ісуса, я скажу своїй жінці, коли ви скрутите собі в'язи, плигаючи в те сіно?
— Ми в порядку! — крикнув у відповідь Бенні Слайтмен. — Енді не дасть нам забитися! — Хлопчик у комбінезоні, босоногий, стояв на горішньому відкритому поверсі сінника, над різьбленими літерами напису «Рокінг Б». — Хіба що… ви хочете, щоб ми припинили, сей?
Айзенгарт зиркнув на Роланда, який бачив, що за спиною в Бенні, нетерпляче очікуючи своєї черги переламати кістки, стоїть Джейк. Він також був одягнений у комбінезон — авжеж, позичений у нового друга, — і від погляду на них Роланд усміхнувся. Джейк у комбінезоні. Таке важко було уявити.
— Якщо тобі цікава моя думка, то нехай, — сказав стрілець.
— Ну то дурійте! — гукнув господар ранчо. І після цього вже не відволікався від збройного дріб'язку, розкладеного на дошках перед ним. — Як гадаєш? З них ще можна стріляти?
Айзенгарт надав Роландові для огляду всі три одиниці зброї, що їх мав у власному розпорядженні. Найкращою була рушниця, яку скотар брав із собою до містечка того вечора, коли Тіан Джефордс скликав збори. Два револьвери були того штибу, який Роланд із друзями в дитинстві називали «барабанниками» через величезні барабани, які після кожного пострілу треба було повертати ребром долоні. Роланд розібрав Айзенгартову зброю, не прокоментувавши її жодним словом. І налив рушничного мастила: цього разу не в блюдце, а в миску.
— Я спитав…
— Я чув тебе, сей. Твоя рушниця у відмінному стані, не гірша за інші, що їх я бачив по цей бік від великого міста. А от «барабанники»… — Він похитав головою. — Той, обшитий нікелевими пластинами, ще, може, стрілятиме. А другий можеш хоч у землю втикнути. Може, проросте.