Нічний адміністратор

— Дякую, — сказав Джонатан. — Справді, щиро дякую. Він чудовий.

— Тепер твоє ім’я в системі, — сказав Роупер, цілком задоволений власною щедрістю. — Візи справжні. Як і паспорт. Не випробовуй долю. Коли захочеш поновити, звернися в одне з їхніх консульств закордоном.

Ленгборн своєю манірною манерою розмови зумисно контрастував з Роуперовим вдоволенням.

— Давай уже підписуй той сраний паспорт, — сказав він. — Але спершу потренуйся.

Під пильним наглядом їх обох Джонатан виводив на аркуші паперу «Дерек С. Томас, Дерек С. Томас», аж поки вони не схвалили один з варіантів. Він підписав паспорт, Ленгборн узяв його в руки, закрив і віддав назад Роуперу.

— Щось не так? — запитав Ленгборн.

— Я думав, він мій. Назовсім, — сказав Джонатан.

— З чого ти це взяв? — спитав Ленгборн.

Роуперів тон був більш співчутливим.

— Для тебе є робота, пам’ятаєш? Виконаєш роботу і йди на всі чотири вітри.

— Яка така робота? Ви мені ніколи нічого подібного не казали.

Ленгборн відкрив саквояж.

— Нам потрібен свідок, — сказав він Роуперу. — Хтось, хто не вміє читати.

Роупер підняв слухавку і набрав комбінацію з кількох цифр.

— Міс Моллой? Це шеф. Спустіться у кабінет на хвильку, якщо ваша ласка.

— Що я підписую? — спитав Джонатан.

— Пайне, трясця твоїй матері, — здушено прошепотів Ленгборн. — Мушу визнати, як на вбивцю в бігах ти дуже, курва, перебірливий.

— Ми передаємо тобі у власність компанію, — сказав Роупер. — Іноді це означатиме відрядження, іноді хвилювання, але ти постійно триматимеш язика за зубами. Вкінці — повна несподіванка. Усі борги повністю оплачені, ще й з прибутком.

Бронзові двері відчинилися. Сорокалітня міс Моллой була висока, припудрена. З собою у неї була пластикова ручка під мармур, яка звисала на мідному ланцюжку на її шиї.

Першим документом виявилася відмова, у якій Джонатан відрікався від прав на доходи, прибутки, бариш і активи зареєстрованої у Кюрасао компанії під назвою «Трейд-пезс Лімітед». Джонатан підписав її.

Другим документом був контракт найму з тією ж компанією, згідно з яким Джонатан як виконавчий директор брав під свою відповідальність усі накладні витрати, борги, зобов’язання і всіх підопічних фірми. Він підписав і його.

На третьому документі стояв підпис майора Ленса Мон-теґью Коркорана, Джонатанового попередника з минулого. Були абзаци, біля яких Джонатану потрібно було написати свої ініціали, і місце для підпису.

— Так, люба? — сказав Роупер.

У кімнату зайшла Джед. Вочевидь, вона якось змогла заговорити зуби охоронцю Ґасу.

— У мене на дроті Дель Орос, — сказала вона. — Запрошують приїхати до них в Абако на вечерю, там же переночувати і зіграти у маджонґ. Я намагалася до тебе додзвонитися, але у відповідь лише чула, що ти тимчасово не приймаєш дзвінків.

— Кохана, але ж ти знаєш, що не приймаю.

Джед обвела холодним поглядом усіх присутніх і зупинилась на міс Моллой.