Там, у темній річці

— Я встановлю її отут. За завісу не можна заходити нікому. Скло в темряві майже невидиме, тож нам каліцтва ні до чого. Тепер подивімося, як сохне фарба в головній кімнаті, де буде чарівний ліхтар.

По обіді з'явилася Рита в компанії жінки, так щільно замотаної в шаль, що не видно було обличчя. Крім того, більшість Малих Марго прийшла допомагати, й одна з них привела дочку, дівчинку трьох років, якій у виставі відведена дуже важлива роль.

О пів на сьому Джонатанові довірили важливу місію — прочинити двері та запускати зацікавлених усередину. Їх усіх скеровували праворуч, до великої літньої кімнати. «Лебідь» дуже змінився. На одній зі стін з'явилось оксамитове драпування, за яким ховався вхід до зимової кімнати, а іншу стіну пофарбували в білий колір. Столи винесли, натомість розставили рядами стільці навпроти пофарбованої стіни. За місцями для сидіння на невеличкому підвищенні чекав Генрі Донт, а перед ним стояли незвичний апарат і коробка зі скляними пластинами.

У кімнату набилася сила-силенна народу. Там стояв гамір від численних розмов. Прийшли фермерські наймити й гравійники, усі без винятку завсідники з дружинами та дітьми, багато людей із сусідніх селищ, що прознали про виставу. Армстронг теж був тут, із Бесс і старшими дітьми. Він сидів із серйозним і напруженим обличчям. Армстронг уже частково знав, про що буде вистава, бо брав безпосередню участь у її підготовці. Робіна також запросили, але ніхто не дивувався його відсутності. Родина Вонів вирішила не приходити. Знаючи заздалегідь, що саме там покажуть, вони обидва погодилися, що краще їм залишитися вдома. Врешті-решт, немає жодних гарантій, що ця вигадка матиме якийсь результат. Вони зробили свій внесок, і їхня присутність там буде забезпечена в інший спосіб. Маленькі Марго рознесли глядачам сидр, і рівно о сьомій Донт виголосив невеличку вдячну промову на адресу Джо та Марго. Джо вже збирався зачинити двері, як в останню мить прибігла захекана Лілі Вайт із якимось кошиком у руках.

Лілі мусила задовольнитися табуретом у задньому ряду, адже всі стільці вже були зайняті. На коліна вона вмостила накритий червоним ганчір'ям кошик, у якому щось ворушилося. Засунула руку всередину, щоб заспокоїти цуценя, яке купила напередодні у подарунок для Енн. Собача вгамувалося. Де ж Енн? Вона обводила поглядом публіку, шукаючи голову маленької дівчинки між головами двох дорослих, та не встигла обдивитися декілька найближчих рядів, як світло притишили і кімната поринула в темряву.

Глядачі заворушилися, зачовгали ногами по підлозі, зашелестіли спідницями і відкашлялися; крізь ці звуки почулося хрустке механічне клацання і…

— Ох!

На білій стіні раптом виник Баскот-Лодж. Усі впізнали маєток Вонів, його світлий фасад, пронизаний сімнадцятьма вікнами, розташованими в такому бездоганному порядку, що здавалося, ніби під цим світло-сірим дахом царюють лише спокій і гармонія. Кілька глядачів обернулися подивитись, як зображення перенеслося з Донтової машини на стіну, але більшість була надто заворожена побаченим, щоб думати про таке.