Переможець отримає все
- Автор: Волков Олексій
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 978-966-2938-39-5
- Жанр: Остросюжетные любовные романы
Электронная книга - «Переможець отримає все». Краткое содержание книги:
Видавництво «Зелений пес» має за честь повідомити: відтепер усі літературні новинки Маестро інтелектуального детективу, як називають його шанувальники, представлятиме персональна авторська серія, яку ми саме так і назвали. А дебютує серія гостросюжетним детективом «Переможець отримає все».
Коли хтось загадковий спробує очорнити світ, у якому ти живеш, ти повстанеш, аби перемогти. Бо лиш сильні чоловіки вміють перемагати, бо лише переможці отримують все!
Тож, любі читачі, приємних вам відкриттів і якнайліпших вражень!!!
— А ходова потягне, — засумнівався Віктор, — як втисну на ньому від душі?
— Потягне, — запевнив Петро. — Переставлю м'якшу, від «шістки» або «сімки». Будь-яку забаганку за ваші гроші.
— Ну, що ж… — Віктор на мить замислився. — Тоді по руках. А ще постав якесь зручне сидіння для водія — від іномарки або «сімки», каркас міцності з труб, зручного руля на зразок спортивного й резину добру — зимову, шиповану — на всі чотири колеса.
Петро так і порскнув у долоні.
— Ну, ти даєш, гонщик… На автородео зібрався — точно. Може, тобі ще й розмалювати її? Ну, дають, дилетанти зі своїми забаганками… — крізь сміх обурювався Петро. — А на біса тобі всі чотири шиповані? Поясни мені! Нікуди гроші подіти? З дірявим кузовом і на крутих колесах? На біса чотири? Два назад — і вистачить.
— Нехай чотири, — не погодився Віктор. — Мені кожен найменший плюс згодиться. З чотирма може хоч трошки стійкіша на дорозі та прохідніша буде.
На це Франкенштейн якось загадково скривив носа й сказав:
— Ну, тоді вже давай і перед зробимо ведучим — ще більш прохідною стане.
— А що, ти б і таке міг зробити?! — відверто здивувався Віктор.
— Будь-які примхи за гроші клієнта, — розвів руками Петро. — Тільки…
— Що?
— Дешевше буде на базарі нову «дев'ятку» взяти! Ги-ги-ги! «Нульову»! Значно дешевше! — він гиготів, плескаючи Віктора по плечі, задоволений приколом, щасливий, що таки взув цього надто розумного «гонщика».
Але Віктор не підтримав його веселощів.
— Отже, вирішено, — сказав він, — два тижні і робота за вищим розрядом.
— Домовилися.
— Сподіваюся, збереження таємниці клієнта залишається традицією цієї фірми?
— Нема мови… — розвів руками Петро.
Тому, кого з неабиякою повагою позаочі називало Франкенштейном півміста, що роз’їжджало на вітчизняному та закордонному металобрухті, було все одно, що змусило клієнта зробити таке оригінальне замовлення — машину з гарними ходовими властивостями, яка б виглядала, наче розвалюха. Але й він не міг не зауважити для себе, що чоловік, якого давно знав як спокійного, врівноваженого й навіть незворушного, чимось серйозно занепокоєний. Більше того, «заведений» до межі.
XXVIII
Якось йому наснився пісочний годинник. Дуже великий. Але й пісок сипався надзвичайно швидко. Він борсався на ліжку, не здатний збагнути, як швидко пісок пересипеться в нижню чашу. А наступної ночі вже був леопардом у клітці й мотався від стіни до стіни невизначений час, марно шукаючи вихід. Так буде щоночі, доки не вдасться щось вигадати.
А що ще можна зробити? Не йти ж у банк з маскою, врешті-решт. А де ще можна дістати такі гроші за кілька днів, Віктор не міг уявити. Знати б, на що наважитись. Він би наважився. Миттєво. Знати б отой максимально можливий час, який можна відвести собі для очікування. Та ні, не собі. Зоряні. Адже якщо цей час перетне якусь допустиму межу — гроші вже не знадобляться. Буде пізно. Нічого не зроблять навіть у Німеччині.
Віктор виділив ще два дні, щоб з’їздити в Дюссельдорф, побувати в Мюнхені й за допомогою Дітмара з'ясувати у клініці, про яку йшлося, більш вузькі нюанси щодо Олегового лікування. За великим рахунком він не дізнався нічого нового. Проте познайомився з доктором Клаусом, який оглядав хлопця, й заручився його підтримкою у вирішенні всіляких технічних проблем. Приємний німець запропонував з усіх питань звертатися особисто до нього. Залишалася лише одна проблема — гроші. Про них він говорив і з Дітмаром, але той лише вибачався і розводив руками, не бажаючи навіть обговорювати можливі варіанти надання такої позики. Надто велика сума.
Машину в Петра він замовив одразу, хоча й не знав точно, для чого вона йому знадобиться. Звісно, не на ній тягатися з тими, невідомими, якщо його умови все-таки приймуть. Для цього потрібно щось крутіше, надійніше.
Петрів «Жигуль» мав бути певною мірою страховкою, запасним варіантом, який, можливо, стане в нагоді, коли настане час зважитися на щось інше, ще авантюрніше. Можливо, цю машину доведеться десь сховати, щоб про неї не знав ніхто. І тоді страшні діри на її крилах відлякають можливих бажаючих покататися на чужому. Може, ця машина чекатиме його, поки робитиметься ризикована справа, котра має принести такі шалені гроші, а потім на ній доведеться втікати. І тоді, знову ж таки, її страшний вигляд повинен приспати пильність тих, хто його ловитиме.
Не в змозі вигадати щось придатніше для отримання грошей, Віктор знову й знову проганяв, наче відеоплівку, у власній уяві те, що мало би статися після початку «перегонів», обіцяних фірмою Павловича, хоча переговори щодо них зайшли у глухий кут. Ні, не про небезпеку для власного життя йшлося. Ризик утратити гроші, які потраплять до його рук, непокоїв його насамперед.