Фаренго. Ч. 2. Гніздо

— Оперативна ситуація, мем, змінюється щогодини, — нагадав Со Лай. — Ворог проявив здатність до зміни тактики. Слимаки тепер діють підступніше. Вони відкривають портали на мінімальній відстані від наших опорних пунктів. Там, де небезпечно застосовувати променеві гармати. Якщо портал спрацьовує за кілька метрів від наших постів, то «павуки» не встигають відреагувати. Ті резерви, що ви нам прислали, ледве компенсували ранкові втрати. У мене, мем, немає людей, щоб слідкувати за кожною болотяною норою.

— Це наказ, офіцере, — наголосила Хіосі й різко озирнулась. — Що там таке?

— Де? — не зрозумів Со Лай, але, на всяк випадок, променевик застрибнув у його праву руку.

Охоронці Знаючої також спрямували свої плагани в той бік, куди подивилась піфійка. Там, за краєм платформи, до самого горизонту простяглося болото, чорно-брунатне під зеленими променями Ахернару. Над поверхнею трясовиння де-не-де підносились пласкі куполи плавучих острівців та сплутане, обмащене слизом купиння. Вітерець ліниво ворушив високі руді рослини, що нагадували кактуси, схрещені з земним очеретом. Здавалось, нічого загрозливого не може виринути зі спокою рідкісного для Сельви сонячного надвечір’я.

Першим портал побачив Со Лай.

— Цільтеся туди! — крикнув він і першим стрілив у верхівку чорної блискучої кульки, що нагло надулась за бортом платформи. Лише її й було видно над зрізом злітного майданчика. Тому влучити в портал з променевика зміг би лише надзвичайно вправний стрілець. Со Лай не належав до чемпіонів. Він схибив, і вже за мить людей засліпив спалах.