Тварина, обдарована розумом

З решток дров, що лежали у вітальні (все доводилося привозити з материка, навіть дрова), Пітер розклав багаття так, щоб дим не йшов у бік будинку. Він розпалив на іншому краю острова, куди ніхто не навідувався, бо там нічогісінько не було, крім гострого каміння та скель, де в негоду кипіла вода, заповнюючи щілини й видолинки брудною білою піною, схожою на клоччя бавовни. Довелося кілька разів їхати залізною тачкою, щоб перевезти залишки обох дельфінів і вкласти їх за допомогою заступа на полінах. Севілла, блідий, зціпивши зуби, вилив на дрова дві каністри бензину. Відтак, тримаючи в простягненій руці довгу, запалену з одного боку соснову гілку, доторкнувся нею до дров і зразу ж кинув її. Пролунав вибух, і полум’я спалахнуло заввишки з одноповерховий будинок, оглушливо гучно затріскотіло й зашкварчало сало, гарячі краплини якого розбризкувалися за кілька метрів увсібіч. Пітер і Севілла відійшли, від вогнища здіймалися кужелі густого чорного диму з маслянистими синіми плямами, й, хоча вони обоє стояли з навітряного боку, їхні роти й носи полонив огидний запах паленого м’яса й жиру. Севілла завважив, як Пітер подивився на нього й відкрив рот, але він не почув жодного слова, бо тріск вогнища й шкварчання м’яса глушили голоси. Професор зажмурив очі. Час ніби зробив стрибок назад. Капітан Г.С.Севілла, військовослужбовець США, відряджений як перекладач на Нюрнберзький процес, з жахом слухав визнання свідка. Штурмбанфюрер СС концтабору Кульмгоф інтуїтивно, діючи навпомацки, зумів винайти найкраще розташування в’язок дров та ідеальні розміри ровів: п’ятдесят метрів — довжина, шість метрів — ширина, три метри — глибина. На дні рову за його наказом копалися рівчаки, якими жир стікав до чана. Пропускна здатність була велетенська. Вісім тисяч трупів на добу, отже, набагато більше, незважаючи на примітивність установки, ніж пропускна здатність гігантського крематорію Біркенау-Освенціма, де, однак, у хвилини «пік», коли треба було за найкоротший час знищити чотириста тисяч угорських євреїв, паралельно з суворо хронометрованим промисловим конвейєром (ні секунди спочинку, починаючи з того моменту, коли дві тисячі євреїв заводилися до газової камери, з того моменту, коли за сорок шість хвилин вони перетворювалися на дим, залишаючи фабриці другорядні продукти, що їх методично збирали, не зупиняючи конвейєра: одяг, обручки, золоті зуби, волосся, жир, з якого виробляли мило) використовували також, хоча тільки в разі крайньої необхідності, півдюжини ровів, на зразок кульмгофських, але йшли на це неохоче, супроти волі, через кустарне розтринькування другорядних продуктів. Оберштурмбанфюрер СС Рудольф Гесс, комендант концтабору в Освенцімі, подивився на голову трибуналу своїми спустошеними очима й пояснив безбарвним голосом: «30 червня 1941 року фюрер запропонував остаточне розв’язання єврейського питання. Особисто я, пане голова, отруїв газом тільки півтора мільйона євреїв». Та коли додати сусідні малі експериментальні табори — Кульмгоф? Вольцек і Треблінку, то загальна кількість досягає шести мільйонів чоловік мирного населення, враховуючи жінок і дітей, яких катували, роздягали, глумилися з них, отруювали газом і перетворювали на попіл з 1941 по 1945 рік. Поїзди, що перевозили євреїв до Освенціма, мали право на першочерговість з одного краю третього рейху до другого, вони пропускалися раніше навіть від ешелонів з амуніцією та провізією, що йшли на Східний фронт. Гітлер надавав найбільшого значення цій найбільшій в історії операції геноциду.