Юність Василя Шеремети
- Автор: Самчук Улас Алексеевич
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Знання
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Юність Василя Шеремети». Краткое содержание книги:
Починають співати. Найбільше всім імпонують речі гумористичні. Гриб з Біленком дуже дотепно проспівали “Сидить дід на печі”. Вони не тільки заспівали, але й заграли, їх засипали бурею оплесків. Вони комічно розкланялись, наслідуючи старих діда та бабу. Дівчата проспівали свої знані “Розіслався гай зелений” та “Коли розлучаються двоє”. їм також плескали, але більше з чемности, ніж з потреби, бо все це дуже в гімназії знане і оклепане.
Особливого і то несподіваного успіху досягнув тут також Василь Шеремета. Досі він взагалі нічим не “прославився”. Грав, бігав, стрибав, як і всі. Але ось капосний Гриб вийшов і заявив, що тут між ними є славний-преславний поет, який протягом одної хвилини зімпровізує на будь-кого епіграму... Це викликало бурю захоплення. Всіх дуже заінтригувало. В один голос всі зажадали поета-чудодія на сцену. Виявилося, що це Шеремета. Він уже, правда, не так хвилюється, як колись, але в кожному разі хвилюється. Але нічого... Виходить... Гриб — конферансьє. Наперед умовляються, на кого мають бути зложені епіграми, бо все-таки Василь повинен трохи подумати. Але це має бути непомітно. Гриб повинен так довго розважати публіку, поки Шеремета не придумає чогось.
І от... Готово. Гриб заявляє:
— Зараз буде зложена епіграма на славного вченого мужа нашої школи, славнозвісного соціолога пана-товариша Козенка.
— Вибір дуже влучний, бо Козенко майже не виявляє себе, тримається окремо. А особливо він уникає дівчат. Шеремета виходить і, звівши очі до неба, ніби замислюється, починає:
Виривається громовиця реготу і захоплення. Посипались оплески. Варвара Сергіївна регоче до сліз. Не відомо, чого вона така весела. Семен Іванович також сміється і киває головою. Навіть директор, навіть Річицький — і ті сміються... Василь сходить зі сцени... Він дуже поважний. На обличчю ані рисочки легковажности. Це ще більше подобається публіці. Йому тепер не дають відсапнути.
— Біс! Біс! Да капо! — крики і оплески переходять у бурю... Це триває деякий час, бо Василь тим часом складає епіграму на іншого. Нарешті Гриб заявляє:
— Епіграма на нашого славного трибуна Гнатюка Миколу!
Знов оплески. Знов виходить Василь. Він повторює, але так
само поважно, всі рухи з попереднього:
— Бравооооо! — ревуть хлопці. Всі плескають. Всім здається, що це дуже влучно. Гнатюк сам вдоволений, бо попереду Козенко був трохи збентежений. Але Гнатюк плескає й регоче.
— Добре, добре! — каже Семен Іванович.
— Харашо, єй Богу! — через сльози говорить Варвара Сергіївна. Коли вона дуже зворушена — мусить перейти на російську. А особливо захоплений Річицький. Він і не сподівався, що Василь зненацька виявить стільки знання клясики. Вдоволений також їжакевич, бо тут згадано історію. А директор то не може втриматись, щоб не реготати. Це нарешті зняло з нього маску суворости.
Тепер вже Василь не відчепиться. Від нього знов вимагають нового. Але на цей раз не Гриб, а він сам вибирає собі об’єкти. І коли публіка втихомирюється, він починає:
Зрив реготу. Особливо подобається це останнє — трум-трум-трум, що Василь висловив з особливим теплом і ніжністю. Потім почали падати також оклики: “На автора! На автора!” — Василь деякий час ніби не реагує, але виявилося, що він уже щось компонує. І коли домагання збільшились, він ще раз вийшов. На цей раз тон його підвищений і не такий поважний.