Бог Дрібниць

У відповідь на неї витріщилися чотири чималенькі блюдця. Геть заворожені тим, що чули. То що ж трапилося насправді?

— І тоді ви підете в тюрму, — лагідно вела далі Крихітка-кочамма. — І ваша мати через вас також піде в тюрму. Як вам таке?

На неї зиркнули перелякані очі і фонтанчик.

— Ви троє потрапите до трьох різних тюрем. А знаєте, які в Індії тюрми?

Дві голови двічі хитнулись.

І тоді Крихітка-кочамма взялася до діла. Завдяки багатій уяві вона змалювала близнюкам яскраві картини тюремного життя. Хрустку від тарганів їжу. Чі-чі, навалене в нужниках цілими горами — м’якими, брунатними. Блощиці. Побої. Вона наголосила на тому, як довго сидітиме через них в тюрмі Амму. Вийде звідти вже старою, хворою жінкою з вошами у волоссі… звісно, якщо взагалі так у тюрмі й не помре. Вельми послідовно, лагідним, турботливим голосом вона змалювала те похмуре, чорне майбутнє, яке їх чекало. А коли розтоптала вже останній промінчик надії і не залишила від їхнього життя каменя на камені, то, обернувшись нараз хрещеною матір’ю-феєю, піднесла їм дарунок. Господь ніколи не простить того, що вони накоїли, та все ж існує один спосіб хоч трохи все виправити. Порятувати їхню матір від приниження і страждань, які через них їй загрожують. За умови, звісно, що вони здатні поводитися розважливо.

— На щастя, — сказала Крихітка-кочамма, — на щастя для вас, поліція припустилася помилки. Щасливої помилки, — вона хвильку помовчала. — Ви ж розумієте, про що я, правда?

У скляному прес-пап’є на столі в інспектора потрапили у пастку якісь люди. Еста їх бачив. Чоловіка і жінку, які танцювали вальс. Вона — у білій сукні, з ногами під сподом.

— Правда?

У прес-пап’є звучав скляний вальс. Його грала на своїй скрипці Маммачі.

Ра-ра-ра-ра-рам.

Парам-парам.

— Що зроблено, — товкмачив голос Крихітки-кочамми, — те зроблено, ось у чому річ. Інспектор каже, він усе одно помре. Тож що подумає поліція, для нього насправді не має вже жодного значення. Що має зараз значення, то це те, чи хочете ви потрапити до тюрми самі і запроторити туди Амму. Тут усе залежить тільки від вас.

Всередині у прес-пап’є виднілися бульбашки, тому чоловік з жінкою, здавалося, вальсують під водою. З вигляду — дуже щасливі. Може, то було їхнє весілля. Вона — у білій сукні, він — у чорному костюмі і краватці-метелику. Дивилися в очі одне одному і, схоже, не бачили більше нічого.

— Якщо хочете її врятувати, то треба лише піти, куди скаже той дядько з великими вусами. Він поставить вам запитання. Одне-єдине. Все, що треба, — відповісти: «Так». І тоді ми всі поїдемо додому. Бачите, як усе просто. Це ще дуже невисока ціна, я вважаю.

Крихітка-кочамма простежила за Естиним поглядом, їй страшенно кортіло схопити те прес-пап’є і викинути через вікно. Серце у неї шалено калатало.