Пригоди Романа та його друзів на Дріоді
- Автор: Коляда Валентина Ивановна
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Медобори-2006
- ISBN: 978-617-681-059-9
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Пригоди Романа та його друзів на Дріоді». Краткое содержание книги:
— Як вам це вдається? — тамуючи хвилю надзвичайно гострих почуттів, запитав Роман.
— Що, ваше телебачення? — майже здивувався Зіб. — Це ж одна з найпростіших дій, що ми робимо, тобто проста у порівнянні з дійсно складними. Ми ж, за нашими мірками, знаходимось зовсім близько від Землі. Тому можемо перехоплювати ваші хвилі, сигнали, позивні і все інше, що транслюється. Земляни ще й зробили нам розкішний подарунок, почавши використовувати у своїх найновіших, звичайно ж, за земними мірками, технологіях супутники, — і Зіб весело розсміявся, що з боку виглядало дуже кумедно, бо рота він майже не відкривав.
— Замість телефонів ми використовуємо чіпи, вмонтовані в одне з наших вух, — і він показав таку ж сережку, яку Рома помітив у вусі Заб. Але у Зіба вона була вмонтована багато глибше. Рома, мабуть, відразу її не помітив, бо шукав ознаки статі не у нього, а у Заб, тому мало звертав увагу на вушні проходи командира зорельоту. Сережка так само інтенсивно пульсувала.
— На Сеопфії все штучне, — знову залунав тихий та приємний голос Зіба, що чемно зачекав, поки діти уважно роздивляться його передатчик — телефон-чіп, — та дихаєте і пересуваєтесь ви тому так легко, що Сеопфію від відкритого космосу прикриває спеціальний щит. Кисень ми добуваємо з води, якої багато на справжньому Місяці, просто ви своїми апаратами її не бачите. Там є величезні підмісячні озера. Готуємо, а також обігріваємо свої домівки, завдяки акумульованій енергії та плазмі Сонця. Землі, через просте незнання, що з нею робити, таке безцінне джерело майже вічної енергії як плазма, йде лише на шкоду. Ви собі і уявити не можете, що це таке! Це ж той самий вічний двигун, який століттями намагались винайти ваші вчені! Не потрібно ні нафти, ні газу, ні керосину — нічого, щоб ви просто забули про вашу повсякчасну проблему енергетичної кризи, потрібне одне-єдине надпотужне джерело енергії — плазма Сонця. Задумайтесь над моїми словами. Ну що, тепер йдемо на екскурсію?
Роман, Тася і навіть Пірат, який немов виріс у своїх власних очах, бо поводився достойніше і мудріше, аніж досі, з задоволенням кивнули. Їм все більше і більше подобався Зіб та все, що вони побачили на кораблі і тут, на Сеопфії.
— Ми використовуємо цей штучний супутник як міжгалактичну, а, заодно, міжпланетну базу. Таких супутників, скажу я вам, існує досить багато. Серед них є і природні. У Сонячній системі є ще два — біля Юпітера та Плутона, один природний, другий штучний, — почав свою розповідь Зіб уже в якості екскурсовода, безперестанку ловлячи погляди дітей, ніби перевіряючи, чи їм насправді цікаво, та активно жестикулюючи. — На даний час на Сеопфії знаходяться лише три табори, або, як ми тут кажемо, поселення, — наш, табір збірної цивілізацій сузір’я Гончих Псів та табір еволюційної наднової планети Сіріус. Багатьох з них зараз немає. Вони знаходяться на Марсі, намагаючись відродити його до життя. Ви ж, напевне, знаєте, що на ньому колись теж існувала цивілізація так званих велетнів, котрі пізніше заселили один із земних континентів. Ви, мабуть, здогадуєтесь, що то була Атлантида. Марсіани мали до семи метрів зросту. Розповісти, що спричинило загибель цих, надзвичайно красивих та гордих, людей?
Роман зацікавлено слухав, стараючись не проґавити жодного слова, згідно хитнув головою, кивнула також і Тася, не зводячи з оповідача широко відкритих, бездонних очей.
— Це була квітуча миролюбна планета з працьовитими та дружелюбними жителями, які завжди кликали всіх у гості, я маю на увазі представників інших цивілізацій, і завжди всім допомагали. Технології на Марсі були надзвичайні навіть для нас. Адже ви, напевне, знаєте, піраміди, що є на Землі, збудовані атлантами з допомогою марсіан. Атланти навіть одружувались з мешканцями та мешканками Марсу і їхні потомки до цих пір живуть на Землі. А ви гадали, кам’яну плиту, загальною вагою більше двох тисяч тон піднімали раби? Ні! Їх піднімали та встановлювали на потрібні місця марсіани, з допомогою спеціальних літаючих апаратів, трохи схожих на ваші гелікоптери, але багато потужніших. І настільки точно це все було розраховано, що й не потребувало ніякого скріплюючого матеріалу. Піраміди створювались на випадок міжпланетної, а також внутрішньоземної війни, бо вже й тоді ваші пращури володіли хімічною, бактеріологічною, а також усіма видами атомної зброї. Піраміди — найкращі та найбезпечніші сховища для людей, а також тварин та продуктів. М’ясо там не псується роками, а завдяки особливій циркуляції повітря дуже швидко та якісно очищається.