Пригоди Романа та його друзів на Дріоді

Розділ 6

Заспана Тася, перезбуджений від розпираючих його емоцій та почуттів Рома, радісно повискуючий Пірат, ошелешений Роминим поцілунком і від того весь час без жодної на те причини усміхнений, Зіб та урочиста і дуже спокійна Заб вийшли з корабля, що стояв на спеціальному майданчику. Їх зустрічав чималенький натовп — білих, зеленкуватих, жовтих, смаглявих та кучерявих, великих, малих та зовсім карликів. Кожен хотів доторкнутись до дітей, потиснути їм руки, сказати якесь добре слово. Один із зустрічаючих взяв на руки Пірата та підкинув його високо у повітря, на що песик відповів радісним гавкотом.

— Ми з усіма зустрінемось пізніше. А поки що я хочу показати нашим гостям, де вони житимуть та влаштую для них невеличку екскурсію.

І Зіб пішки повів дітей до містечка, що виднілось на горизонті.

— Ми багато ходимо, бо це надзвичайно корисно. Звичайно, користуємось і тим, що ви називаєте автомобілями. Тільки вони у нас набагато досконаліші — плавають, літають і, звичайно ж, їздять.

Невдовзі друзі, на чолі з Зібом, прибули у невеличке красиве та затишне місто. Провівши їх кількома вузькими вуличками, Зіб підійшов до гарно оздобленого будиночка та приклав руку до блискучої панелі, що була на дверях. Двері відчинились, пропускаючи їх всередину.

Кімнати були зовсім крихітними, але дуже світлими та затишними. Замість килимів та доріжок, таких звичних у земних оселях, на підлозі лежали практичні циновки, на стінах теж нічого не було, крім кількох чудових пейзажів та, напевне, дуже старовинної гравюри, що прикрашала собою невеличкий коридор. Роман не помітив у кімнатах ані телефону, ані телевізора, не було навіть радіо.

Зіб, вгадавши хлопцеві думки, підійшов до широкого вікна та провів по ньому долонею. Як за помахом чарівної палички, на місці вікна з’явився широкий екран з надзвичайно якісним зображенням. На екрані демонструвався такий звичний Роману та Тасі мультик «Ну, постривай!», і дітям відразу перехопило подих, а на очах виступили сльози.