Пригоди Романа та його друзів на Дріоді
- Автор: Коляда Валентина Ивановна
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Медобори-2006
- ISBN: 978-617-681-059-9
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Пригоди Романа та його друзів на Дріоді». Краткое содержание книги:
— Ого, просто як у ресторані, — сплеснув руками Роман. — Зрозумів! Ми до своєї квартири можемо замовляти все, що забажаємо, просто керуючись думкою. Це ж просто клас!
Діти вибрали голубці, український борщ, ягідний кисіль, а також по добрячому шматку шоколадного торту. Пірату ж взяли мисочку манної каші на молоці. Решта страв просто зникла.
Наїдки виявились надзвичайно смачними. Коли все, що вибрали, з’їли, брудний посуд попросту анулювався.
— Оце житуха, — вигукнув Роман. — Що не подумаєш, відразу ж виконується, просто як у казці. Поїв, і навіть посуд за собою не треба мити. Цікаво, що тут ще можна замовити? Не бажаєте дискотеку?
У кімнаті відразу ж згасло світло, на вікнах з’явились темні цупкі штори, заграла добре відрегульована музика, по стінах та підлозі затанцювали мерехтливі вогники світлодіодів.
— Як тобі це подобається, — голосно запитав Рома, намагаючись перекричати гучномовці. Дівчинка похитала головою, даючи зрозуміти, що це не її смак.
— Тоді, будь ласка, думай, яка музика подобається саме тобі. А ми з Піратом підлаштуємось.
Тася, закривши очі, зосередилась, подумки переглядаючи треки. Нарешті, після невеличкої паузи, з динаміків полились «золоті» хіти 80-их та 90-их, улюблена музика Тасі та її матері, любов’ю до якої пані Стефанія пройняла і свою доньку.
Рома, Тася та собачка натанцювались досхочу під такі знайомі та рідні ритми. Коли ноги вже не могли ступити й кроку від утоми, всі разом упали на Ромине ліжко.
— Але ж класна у нас поїздка! Цікаво, якщо я розповім про неї однокласникам, мені хоч хтось повірить?
— Краще і не пробуй, бо засміють і скажуть, що ти збожеволів, — повернулась до Романа Тася. — Це буде наша маленька спільна таємниця.
— І Піратова теж.
— Авжеж, і Піратова, — закріпив їх троїстий союз Рома. — А знаєш, я щось знову хочу їсти.
Відразу ж перед ними з’явився гарно сервірований столик, на якому вже стояли зовсім незнайомі дітям страви.
— А це що таке? Ага, зрозумів. Нам пропонують скуштувати стави різних кухонь світу. Сьогодні італійська, — і Роман прицмокнув язиком, — пахне смачно! Спробуємо?
Всі троє дружно сіли довкола столика.
— Оце-то смакота, пальчики оближеш! — захоплено вигукнула Тася, — Пірате, а тобі подобається? — запитала вона собачку. Той радісно гавкнув та закрутив хвостом.
— Він каже, що йому теж надзвичайно подобається, особливо спагеті зі спеціями та пастою, — передала Тася Роману розшифровку собачих слів.
Поївши, діти ще трохи подивились телевізор, а потім вклались спати.
Перша ніч на Сеопфії пройшла цілком спокійно. Роману та Тасі наснились рідні українські простори, а хлопцеві ще, чомусь, його класна керівничка, яка наказала йому все мотати на вус, а потім детально переказати у школі.
Розділ 8
Прокинувшись вранці, Рома відразу ж кинувся до вікна. Хотів відчути на своєму обличчі лагідні сонячні промені. Але тут цього не було. Все закривав щит, який відгороджував Сеопфію від впливу космосу. Хлопцеві відразу ж стало сумно. Він, що завжди рвався у незвідані світи, раптом захотів назад на Землю, поніжитись під теплим Сонечком, скупатись у такій звичній на рідній планеті, але недосяжній тут, річці. Роман все більше і більше розумів, де живуть земляни і які блага даровано їм абсолютно задарма. Він важко зітхнув, зрозумівши, що Зіб недаремно привіз їх саме сюди.
Через кілька хвилин почувся легкий стукіт і до будиночка зайшла Заб.
— Мені доручено привести вас за цією адресою. — у руках вона тримала аркуш паперу, на якому було щось намальовано.
Замкнувши помешкання та вирішивши, що поснідають потім, вузенькою вуличкою діти рушили слідом за Забі у гості до атроїдів, які цієї ночі повернулись з Марсу.
Невдовзі вони прийшли до величезного будинку, який своїми формами нагадував швидше мурашник. У ньому туди-сюди снували маленькі, схожі на кроликів, що скачуть на задніх лапках, істоти. Заб підвела дітей до одного з атроїдів, який почав щось швидко говорити.
— Він каже, що дуже радий зустрічі з вами і хоче запросити переглянути разом з ними відеофільм, відзнятий на Марсі.
— Передайте йому, будь ласка, що це буде для нас надзвичайно цікаво, — відповів, прийнявши запрошення, Рома.
Заб переклала його слова і, з низьким поклоном, відійшла. Атроїд, активно жестикулюючи, провів дітей у величезний кінозал. По його центру та боках були встановлені широкі монітори.