Фантастичні звірі і де їх шукати
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Harry Potter #9
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 978-617-585-075-6
- Переводчик: Виктор Евгеньевич Морозов
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Фантастичні звірі і де їх шукати». Краткое содержание книги:
З англійської переклав Віктор Морозов
Козлокос — комаха родом з Австралії.
Довжина її разючо-синього, мов сапфір, тіла не більше сантиметра, проте швидкість в неї така, що маґли її майже не помічають, та й деяким чарівникам це вдається лише після того, як козлокос їх ужалить. Крильця козлокоса розміщуються на голові і крутяться з такою швидкістю, що він обертається в польоті, наче пропелер. Знизу на тілі знаходиться довге жало. Ті, кого вжалить козлокос, відчувають спочатку запаморочення голови, після чого починається левітація (підіймання в повітря).
Цілі покоління юних австралійських відьом і чарівників намагалися впіймати козлокосів і змусити їх себе вкусити, щоб насолодитися цим побічним ефектом, хоч передозування укусами може призвести до того, що жертва цілими днями безконтрольно ширятиме в повітрі, а іноді внаслідок потужної алергічної реакції взагалі не зможе приземлитися.
Сушені козлокосові жала використовують для деяких настійок, а ще, за певними припущеннями, ці жала є неодмінними компонентами популярних солодких свистобджілок.
КРИЛАТИЙ КІНЬ (Winged Horse)
КММ: XX-XXXX
Крилаті коні існують по цілому світі.
Є багато різних порід, включно з абраксанською (винятково могутні і крупні, масть паломіно), аетонською (каштанової масті, популярні в Британії та Ірландії), ґранійською (сірої масті, надзвичайно прудкі) та рідкісними тестралами (вороними конями, що мають здатність ставати невидимими; тестрали, на думку багатьох чаклунів, приносять невдачу).
Як і у випадку з гіпогрифом, власник крилатого коня зобов’язаний регулярно накладати на нього розілюзнювальні закляття (див. Вступ).
КРУП (Crup)
КММ: XXX
Круп походить із південно-східної Англії.
Зовні він дуже подібний на тер’єра Джека Рассела, за винятком роздвоєного хвоста. Майже немає сумнівів, що крупа вивели чаклуни, адже цей собака ставиться до чарівників з великою вірністю, але люто кидається на маґлів. Живиться всім, чим завгодно — від гномів до старих шин.
Ліцензію на утримування крупа видає Відділ нагляду й контролю за магічними істотами після здачі простенького тесту на підтвердження здатності чаклуна-прохача контролювати крупа в населених маґлами районах. Згідно із законом власники крупів зобов’язані видаляти хвіст своїм вихованцям за допомогою безболісних відривальних чарів у віці від шести до восьми тижнів, щоб маґли їх не помітили.
Л (Leprechaun)
ЛЕПРИКОН
(відомий також як кларикорн)
КММ: XXX
Метикуватіші, ніж феї, й не такі зловмисні, як імпи, ельфи чи доксі, леприкони одначе полюбляють пустувати.
Проживають тільки в Ірландії, сягають до п’ятнадцяти сантиметрів заввишки і мають зелений відтінок. Виготовляють примітивний одяг із листя.
Леприкони — єдині представники «маленького народу», які вміють говорити, хоча ніколи не вимагали перекваліфікувати їх у «людські істоти».
Малі леприконята народжуються цілком сформовані. Леприкони живуть переважно в лісистих місцевостях, але обожнюють привертати увагу маґлів, тому в маґлівській дитячій літературі вони з’являються майже так само часто, як феї.
Леприкони створюють реальну золотоподібну речовину, яка щезає протягом кількох годин, і це їх надзвичайно потішає.
Леприкони харчуються листям і, не зважаючи на репутацію жартівників, фактично ніколи не завдавали людям значної шкоди.
ЛОБАЛУГ (Lobalug)
КММ: XXX
Лобалуг живе на дні Північного моря.
Це примітивне створіння завдовжки з двадцять п’ять сантиметрів, що складається з еластичного рильця і мішечка з отрутою.
Коли йому хтось загрожує, лобалуг стискає мішечок, порскаючи отрутою в нападника. Русалії використовують лобалугів замість зброї, а чаклуни незрідка використовують їхню отруту для деяких настоянок, хоч ці дії й підлягають найсуворішому контролю.
М
МАНТИКОР (Manticore)
КММ: ХХХХХ
Мантикор — це вкрай небезпечне грецьке чудовисько з людською головою, лев’ячим тулубом і хвостом скорпіона.
Такий самий рідкісний і небезпечний, як і химера (див. далі), мантикор відомий своїм лагідним мугиканням під час поглинання здобичі.
Шкура мантикора відштовхує майже всі відомі закляття, а укус спричиняє миттєву смерть.