"Панургове стадо"
- Автор: Зуев-Ордынец Михаил Ефимович
- Год: 1961
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: Г. А. Гайдучок
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «"Панургове стадо"». Краткое содержание книги:
В обох творах письменник, використовуючи наукову основу, яскраво зображає нрави сучасного буржуазного суспільства, в якому наукові відкриття застосовуються не на користь, а на шкоду людині. Винахід в галузі біології, який мав відкрити російському емігрантові двері на батьківщину, потрапивши до рук капіталіста, використовується проти робітників, яких замінюють мавпами («Панургове стадо»); інший винахід — в галузі хімії — служить у капіталістичному світі для того, щоб одурманити свідомість людей і примусити їх, не помічаючи небезпеки, іти під кулі («Божевільна рота»).
Цікаві за змістом, гостросюжетні, ці оповідання безумовно заслуговують на увагу читача.
«Скільки ж часу триватиме ця мерзенна і ганебна комедія?» — подумав із злістю й огидою Араканцев і рішуче просунув руку за спину. Орангутанг на цей раз не показав іклів, а м’ячем відлетів у глиб кабінету і люто затарабанив кулаками по письмовому столу. Араканцев теж вискочив з кутка. І тоді орангутанг закричав, роздуваючи горлові мішки. Це було щось середнє між виттям пароплавної сирени і басовими зітханнями великого органа. Могутня грудна клітка мавпи тремтіла від натуги, як потривожений дзвін, проштовхуючи через горло буквально бурю звуків. Араканцев вирішив, нарешті, покінчити з цією історією. Рука його пірнула в кишеню і відразу ж появилася знову… порожня. Цього треба було чекати. Хто ж, вирушаючи в казино, бере з собою револьвер?
Втративши волю, мужність і надію, Араканцев притулився до стіни. А мавпа повільно обходила стіл, готуючись до нападу. Ноги її трохи тремтіли перед стрибком. Араканцев зрозумів, що це його кінець. І з новою силою спалахнула в ньому жадоба до життя, а разом з нею і жадоба до боротьби. Він озирнувся навколо і побачив колекцію старовинної зброї, що висіла над диваном.
Дальші події розгорнулися майже з блискавичною швидкістю. Це був буквально каскад нападів, парирувань і нових навальних атак.
Араканцев, змагаючись з мавпою в швидкості і спритності, стрибнув на диван, зірвав з стіни старовинну рицарську сокиру і сам кинувся на орангутанга. Але він не встиг ударити ворога по черепу. Сокиру з незвичайною силою вирвали з його рук, а сам він злетів у повітря і впав на підлогу в далекому кутку кабінету. Юнакові здалося, що його зачепив маховик велетенської машини і перекинув через усю кімнату.
Араканцев знову скочив на ноги. Орангутанг перевальцем ішов на нього з піднятою сокирою. Мавпа тримала сокиру над головою, як людина, в обох руках.
«Розрубає надвоє, мов поліно», - майнула думка в голові Араканцева, і він раптом згадав слова Доллі, сказані на пляжі: «Гамі вміє рубати дрова».
Орангутанг підійшов майже впритул. Треба було чимось відбити удар. Араканцев зірвав з гака червоний конус вогнегасника, що потрапив на очі. Але невдало. Вогнегасник вирвався з рук, з металічним деренчанням впав на підлогу і… розірвався. Клубки їдкого, задушливого диму наповнили кімнату. Орангутанг перелякано завив і відбіг до дальньої стіни. Скориставшись цим, Араканцев стрибнув на підвіконня і рвонув шпінгалет. Вікно розчинилося.
Стрибаючи з підвіконня, він ясно почув голос Доллі.
Упав Араканцев на верхівку пальми. По бочкоподібному лускатому, обгорнутому повстю стовбуру він легко спустився на землю і побіг. А вслід йому линув рев приголомшеного орангутанга.
7. По шпальтах газет
Орган важкої індустрії «Індустрі унд гандельсцайтунг» в спокійній діловій статті обговорював можливість використання мавпячої праці на фабриках і заводах:
«Досвід Фрідріха Пфейфера — це перша ластівка в галузі заміни людської праці працею мавп крупних порід, переважно орангутангів, шимпанзе і горил. Звичайно, треба було також переозброїти цехи особливими, найдосконалішими машинами.
Наукова комісія з видатних зоологів і біологів, на розгляд якої був поданий пфейферівський так званий мавпячий проект, поставилась до цього цілком схвально, визнала його безумовно прийнятним, практично здійсненним і навіть корисним.
Але група інженерів вказує, що якою б досконалою не була машина, для управління нею все ж потрібна рука, керована людським розумом. Проте й інженери погодилися, що застосування мавпячої праці можливе в деяких найпростіших галузях фабрично-заводського виробництва.
За повідомленнями, одержаними з першоджерел, обладнання «мавпячих цехів» на заводі Ф. Пфейфера вже закінчено. Проведено кілька пробних робіт, які дали блискучі результати.
Офіціальне відкриття і пуск «мавпячих цехів» відбудеться завтра в присутності урядової експертної комісії…»
Бульварна вечірня газета «Ахт ур абендблат» у великому фейлетоні не без лірики оспівувала «цих славних, розумних звірів, кожен з яких працює за чотирьох. Ми не могли без зворушення дивитися на добрі, симпатичні фізіономії покірних екзотичних гостей, що вливають свіжий струмінь у нашу вітчизняну промисловість…»
Берлінський орган фашистів «Гевіссен» вмістив інтерв’ю з Фрідріхом Пфейфером, яке починалося так:
«З паном Пфейфером ми зустрілися на острові Нейверн, на його мавпячій фермі-розпліднику. Патрон був у смокінгу кольору сенегальських негрів, золотистій панамі і коричневих черевиках. Бесіда наша раз по раз переривалася могутнім ревом вихованців ферми, майбутніх німецьких робітників. Сівши в затінку старого, середньовічного нейвернського маяка, пан Пфейфер сказав нам: