Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Современная русская и зарубежная проза » З Елеанор Оліфант усе гаразд
З Елеанор Оліфант усе гаразд - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

З Елеанор Оліфант усе гаразд

Электронная книга - «З Елеанор Оліфант усе гаразд». Краткое содержание книги:

Елеанор не така, як усі. Одиначка, що весь час проводить на роботі, не має хлопця, друзів, не робить манікюр та не взуває високих підборів. А ще ці дивні шрами на обличчі, про походження яких дівчина нікому не розповідає… Однак її звичне життя порушується, коли в ньому з’являється Реймонд — дивакуватий айтішник, чимось схожий на саму Елеанор. Якось, ідучи з роботи, Елеанор і Реймонд рятують літнього чоловіка від нещасного випадку. Між ними трьома виникає міцний зв’язок, адже доля звела їх не просто так…
1 ... 9 10 11 12 13 14 15 16 17 ... 124
Перейти на страницу:

— Це може бути як правда, так і ні, матусю, — тихо мовила я. Яка відвага, не знаю, звідки взялася в мене ця мужність. Кров шалено пульсувала в моєму тілі, а руки нестерпно трусилися.

Оскільки я мовчала, вона сказала:

— Гаразд, тоді будемо на зв’язку. Займайся своїм маленьким проектом, а я зателефоную в цей самий час наступного тижня. Домовились? Мені час бігти! Бувай!

І лише коли вона від’єдналася, я помітила, що плачу.

5

Нарешті п’ятниця. Коли я прийшла в офіс, мої колеги вже скупчилися біля чайника, обговорюючи мильні опери. Вони не звертали на мене уваги, я вже давно кинула всі спроби розпочати з ними розмову. Я повісила темно-синю шкіряну куртку на спинку стільця й увімкнула комп’ютер. Уночі я погано спала, бо трохи непокоїлася після розмови з матусею. Перш ніж взятися до роботи, я вирішила заварити чаю, щоб трохи збадьоритися. У мене є власна кружка і ложка, які я з гігієнічних причин тримаю в шухляді свого столу. Колеги вважають це дивним, принаймні так мене змушує думати їхня реакція, а вони залюбки п’ють з брудного посуду, недбало вимитого чиїмись руками. Бридко й думати про те, щоб занурити в гарячий напій ложку, яку годину тому облизував і смоктав якийсь незнайомець. Бруд.

Я стала біля раковини, чекаючи, доки закипить чайник, намагаючись не слухати їхніх розмов. Я ще раз промила свій заварник у гарячій воді лише для того, аби переконатися, що він чистий, і поринула в приємні думки, думки про нього. Цікаво, чим він зараз займається? Можливо, пише пісню? Чи іще спить? Цікаво, як виглядає його вродливе обличчя в мить пробудження?

Кнопка чайника клацає, і я наливаю трохи води в заварник, а тоді кладу кілька ложок чаю дарджилінг першого збирання, мої думки сфокусовані на гіпотетичній вроді мого заспаного музиканта. Дитячий сміх моїх колег почав вдиратися в мої думки, і я припустила, що це має стосунок до мого напою. Не скуштувавши нічого кращого, вони охоче занурюють у чашку пакетик неякісного чаю, заливають окропом, а тоді розводять і так слабенький аромат холодним молоком. Проте дивною вважають мене. Але якщо ви маєте намір випити чашку чаю, чому б не зробити все можливе, щоб отримати максимальне задоволення?

Вони продовжують хихотіти, і Джейні починає щось мугикати. Далі марно ховатися, вони вголос сміються. Джейні припинила мугикати і заспівала. Я не могла розпізнати ані мелодії, ані слів. Вона зупинилась від нападу сміху, та й досі дивно задкувала.

— Доброго ранку, Майкле Джексон, — звернувся до мене Біллі. — Де твоя біла рукавичка?

То ось що їх так насмішило. Неймовірно.

— Це від екземи, — пояснила я, повільно й терпляче вимовляючи слова, ніби тлумачила елементарні речі малим дітям. — У середу ввечері вона загострилась і шкіра на правій руці почервоніла. Я вдягла цю бавовняну рукавичку, щоб інфекція не поширилася.

Сміх миттю затих, зависла тривала пауза. Вони мовчки дивилися одне на одного, нагадуючи мені жуйних тварин, які пасуться в полі.

Я нечасто спілкувалася з колегами в такій неформальній, товариській обстановці, щоб зупинитися й вирішити, чи варто показувати себе з кращого боку. Бернадетта мала зв’язок з об’єктом мого захоплення. Безперечно, аби зібрати корисну додаткову інформацію про нього, мені знадобляться кілька вдалих моментів. Я не думала, що зможу сформувати тривалу взаємодію з нею — у неї був напрочуд гучний і різкий голос, і сміялася вона, ніби мавпа-ревун, — але, певна річ, це вартувало кількох хвилин мого часу. Я розмішувала чай за годинниковою стрілкою й подумки готувалася до першого етапу моїх маневрів.

— Тобі сподобалася решта того концерту, Біллі? — запитала я. Він здивовано поглянув на мене і відповів тільки після паузи.

— Так, було непогано, — відказав він. Чіткіше, ніж будь-коли. Це буде складне завдання.

— А інші вокалісти були такими ж, як… — я замовкла і вдала, ніби пригадую: — …як Джонні Ломонд?

1 ... 9 10 11 12 13 14 15 16 17 ... 124
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)