Річки Лондона

— Я займаюся криптопатологією, — сказав доктор Валід.

— Салям, — сказав я.

— Ас-Саляму алейка, — сказав доктор Валід і потиснув мені руку.

Я сподівався, що цього разу ми скористаємося приладами дистанційного спостереження, але Найтінґейлові на цій стадії розтину відео не було потрібне. Знову надягнувши фартухи, маски та захисні окуляри, ми зайшли до лабораторії. Брендон Купертаун — принаймні, ми вважали, що це він — лежав на спині голий. Доктор Валід уже розітнув його тулуб стандартним Y-подібним розрізом, понишпорив усередині в пошуках того, що там зазвичай шукають патологоанатоми, і знову зашив його. Особистість жертви ми встановили завдяки біометричному паспорту.

— Нижче шиї, — казав доктор Валід, — він чоловік сорока з чимось років у добрій фізичній формі. Але нас понад усе цікавить його обличчя.

А радше те, що залишилося від його обличчя. Доктор Валід за допомогою затискачів розправив розірвані клапті шкіри, і через це обличчя Брендона Купертауна було схоже на жахливу червоно-рожеву квітку.

— Почнімо з черепа, — сказав доктор Валід і нахилився вперед з указкою.

Найтінґейл теж нахилився, але я обмежився визиранням з-за його плеча.

— Як ви бачите, відбулося значне пошкодження кісток: нижня та верхня щелепи разом із виличними кістками повністю розтрощені, а зуби, які залишаються цілі майже завжди, у цьому випадку розколоті.

— Сильний удар по обличчю? — спитав Найтінґейл.

— Це було б моєю головною версією, — сказав доктор Валід, — якби не ось це.

Він взяв щипцями складку шкіри — я припустив, що вона колись була щокою — і потягнув її на обличчя. Шкіра перекрила весь череп і закрила вухо на протилежному боці.

— Шкіру було розтягнуто так сильно, що вона не змогла повернутися до початкової форми, і хоча від м’язових тканин залишків мало, вони теж зазнали латеральної деградації. Судячи з ліній напруження, я припускаю, що щось виштовхувалося з його обличчя в районі підборіддя та носа, розтягуючи при цьому шкіру та м'язи, трощачи кістки, а потім обличчя було зафіксовано. Згодом те, що тримало все на місці, зникло, а оскільки кістки та м'які тканини втратили свою цільність… просто кажучи, обличчя відпало.

— Ти вважаєш, що це dissimulo? — спитав Найтінґейл.

— Або дуже схожий на нього метод, — сказав доктор Валід.

Найтінґейл пояснив мені, що dissimulo — магічне закляття, яке може змінювати зовнішність. Тобто, слово «закляття» він не сказав, але суть сказаного була саме така.

— На жаль, — сказав доктор Валід, — dissimulo по суті переміщає м'язи та шкіру в нове розташування, і ця зміна може стати необоротною.

— Цей метод ніколи не був популярним, — сказав Найтінґейл.

— А причину непопулярності ви бачите на власні очі, — сказав доктор Валід, указуючи на залишки обличчя Брендона Купертауна.

— Є якісь ознаки того, що він практикував магію? — спитав Найтінґейл.

Доктор Валід взяв у руки закритий металевий лоток.

— Я знав, що ти питатимеш про це, — сказав він, — тому вийняв його заздалегідь.

Він підняв кришку, а під нею був людський мозок. Я, звісно, не експерт, але на мене мозок справив враження нездорового; він здавався зморщеним і вкритим дірочками, неначе його залишили сохнути на сонці.

— Як ви можете бачити, — сказав доктор Валід, — відбулася значна деградація кори головного мозку та наявні сліди внутрішньочерепної кровотечі, яку теж можна було б пов'язати з якоюсь деградацією, якби ми з інспектором Найтінґейлом не знали справжню причину.

Він розрізав мозок навпіл, щоб показати нам те, що всередині. Орган був схожий на померлу цвітну капусту.

— Ось це, — сказав доктор Валід, — мозок після магії.

— Таким мозок стає через магію? — спитав я. — Не дивно, що нею більше ніхто не займається.

— Таке трапляється з тими, хто не знає міри, — сказав Найтінґейл. Він обернувся до доктора Валіда: — У його будинку не було жодної ознаки застосування магії. Ні книжок, ні причандалля, ні vestigium.

— А чи не міг хтось украсти його магію? — спитав я. — Висмоктати її з його мозку?

— Це дуже малоймовірно, — сказав Найтінґейл. — Украсти магію іншої людини майже неможливо.

— Хіба що на порозі смерті, — сказав доктор Валід.

— Набагато ймовірніше, що пан Купертаун сам собі це заподіяв, — сказав Найтінґейл.

— То ви хочете сказати, що під час першого нападу він був не в масці? — спитав я.

— Цілком можливо, — сказав Найтінґейл.

— У такому разі його обличчя було спотворене у вівторок, — сказав я. — Це пояснює, чому на відео з автобуса в нього були плями на обличчі. Потім він летить в Америку, три ночі проводить там, а згодом повертається. І весь цей час його обличчя по суті знищене.

Доктор Валід задумався над цим:

— Ця версія узгоджується з усіма ушкодженнями та з ознаками початку відновлення навколо деяких уламків кістки.

— Йому мало бути дуже боляче, — сказав я.

— Не обов'язково, — сказав Найтінґейл. — Однією з небезпек dissimulo є те, що воно приховує біль. Той, хто ним користується, може не відчувати, що травмує себе.

— Але коли його обличчя мало нормальний вигляд — це було лише через те, що його тримала таким магія?

Доктор Валід подивився на Найтінґейла.