Поліція
- Автор: Несбё Ю
- Серия: Инспектор Харри Холе #10
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-6908-5
- Переводчик: Марія Козлова
- Жанр: Полицейские детективы
Электронная книга - «Поліція». Краткое содержание книги:
Офіцера поліції знаходять мертвим на місці давнього вбивства, у розслідуванні якого він брав участь. Коли те саме трапляється з двома іншими поліцейськими, стає зрозуміло, що це не випадковість. До того ж ці давні справи не було розкрито. Нові вбивства скоєно з жахливою жорстокістю, а у поліції немає жодних припущень. І що найгірше: вони втратили свого кращого слідчого — Харрі Холе, який пішов з поліції, щоб викладати у Поліцейській академії…
Столе відчув запаморочення. Навіть сподівався, що у нього стався інфаркт.
— Тоді залишилося тільки одне, Столе. Нічого, що я називаю тебе Столе, ну, під завісу, так би мовити? Отже, який твій діагноз?
— Діа… діа…
— Діагноз. У перекладі з грецької "розпізнавання", правильно? Що зі мною не так, Столе?
— Я… я не знаю, я…
Блискавичний рух — Столе Еуне не встиг навіть пальцем поворухнути, хоча й намагався, — і Валентин зник з його поля зору, а коли знову заговорив, голос його пролунав ззаду, прямо біля вуха Столе:
— Звичайно, ти знаєш, Столе. Ти працював з такими, як я, усе своє професійне життя. Не зовсім із такими, як я, зрозуміло, але зі схожими. З бракованим товаром.
Столе більше не бачив ножа. Він відчував його своїм тремтячим подвійним підборіддям. Він важко дихав через ніс. Здавалося майже неприродним, щоб людина могла пересуватися з такою швидкістю. Столе не хотів помирати. Він хотів жити. Місця для інших думок у голові не залишилося.
— З вами… з вами усе так, Поле.
— Валентин. Вияви трохи поваги. Я стою тут, збираюся пустити тобі кров, а мій член у цей час наливається кров’ю. І ти хочеш сказати, що зі мною все гаразд? — Він зареготав у вухо Еуне. — Давай. Діагноз.
— Зовсім з’їхав з котушок.
Вони обоє підняли голови і подивилися на двері, звідки донісся голос.
— Час вичерпано. Можеш заплатити в касі при виході, Валентине.
Високий широкоплечий чоловік, який з’явився у дверній проймі, увійшов до кабінету. Він щось волочив за собою, і у Столе пішла секунда на те, щоб зрозуміти, що саме. Штанга зі штатива в приймальні.
— Тримайся чимдалі, лягавий, — прошипів Валентин, і Столе відчув, як ніж притиснувся до його горла.
— Патрульні машини вже в дорозі, Валентине. Гра скінчилася. Ти попався. А тепер відпусти лікаря.
Валентин кивнув у бік відчиненого вікна:
— Щось не чую сирен. Ану пішов звідси, бо я пришию нашого лікаря прямо тут і зараз.
— Не думаю, — заперечив Харрі Холе, піднімаючи залізну штангу. — Без нього у тебе не буде щита.
— У такому разі, — сказав Валентин, і Столе відчув, як він заводить його руку за спину, примушуючи його підвестися, — я дозволю лікареві піти. Разом зі мною.
— Візьми мене замість нього, — запропонував Харрі Холе.
— Чого б то?
— Я кращий як заручник. Є ризик, що у нього станеться напад паніки або він знепритомніє. Окрім того, тобі не доведеться гадати, що я придумаю.
Мовчання. З вікна донісся звук. Може, виття сирени вдалині, а може, й ні. Тиск ножа ослаб. І коли Столе вже збирався знову вдихнути, він відчув укол і почув звук, неначе перерізують щось. Це "щось" упало на підлогу. Краватка-метелик.
— Якщо ворухнешся… — прошипів Валентин над його вухом, після чого звернувся до Харрі: — Як хочеш, лягавий, тільки спочатку викинь цю штангу. Потім стань обличчям до стіни, ноги на ширині плечей і…
— Знаю процедуру, — одказав Харрі, випустив з рук штангу, обернувся, притулив долоні до стіни, піднявши руки, і широко розставив ноги.
Столе відчув, як його рука вивільнилася із захвату, а в наступну мить побачив, що Валентин уже стоїть позаду Харрі, заламує йому руку за спину і приставляє до горла ніж.
— Ну пішли, красунчику, — сказав Валентин.
І вони вийшли за двері.
І Столе нарешті зробив вдих.
З поривом вітру у вікно влетів і знову вилетів звук сирени.
Харрі побачив перелякане обличчя секретарки приймальні, коли вони з Валентином, як зрощений двоголовий троль, не сказавши ні слова, пройшли повз неї. На сходах Харрі спробував уповільнити крок, але його тут же пронизав біль у боці.
— Цей ніж встромиться тобі у нирку, якщо ти спробуєш затримати мене.
Харрі пішов швидше. Він поки не відчував крові, бо вона була однакової температури зі шкірою, але він знав, що вона тече його тілом під сорочкою.
Ось вони спустилися вниз, Валентин ударом розчахнув двері і виштовхнув Харрі на вулицю перед собою, не відриваючи ножа від його тіла.
Вони стояли на Спурвейсгата. Харрі чув сирени. До них рухався чоловік в чорних окулярах із собакою. Він пройшов повз них, не удостоївши їх поглядом, постукуючи по асфальту білим ціпком, як кастаньєтами.
— Стій тут, — велів Валентин, показуючи на знак "Парковка заборонена", до стовпа якого був прикріплений велосипед.
Харрі притулився до стовпа. Сорочка ставала липкою, біль у боці починав пульсувати. Ніж давив йому на куприк.