В нетрях Центральної Азії

Велике число чоловіків, зайнятих богослуженням, а не роботою, поганий обробіток землі і відсутність промислів є причиною загальної бідності тібетського народу. Більшість населення харчується дзамбою, рідко бачить м'ясо і молоко. За винятком ченців і черниць населення Тібету неписьменне. Звертає на себе увагу велика кількість жебраків і різних калік та хворих, що живуть без усякого притулку. А тимчасом клімат тут теплий, землі, зручної для хліборобства, багато і можна було б обробляти багато полів і розводити хорошу худобу. Сувора природа Тібету, його високі і холодні гори закінчуються за кілька днів шляху, не доходячи до Лхаси. Там дорога починає опускатися вниз уступами декількох гірських хребтів, і починаються тепліші краї з широкими долинами, хорошими луками, ріками і озерами.

Познайомившись добре з Лхасою, можу признатися тобі, Хомо, що це місто, де люди місцеві і приїжджі, подібно до наших богомольців, займаються тільки тим, що співають і бурмочуть молитви, а інші цих ледарів харчують і напувають, мені не сподобалося і я б радий був виїхати, та от надія знайти і повернути сина тримає мене ще тут. Поживу ще місяць, а там побачимо. Бувай здоровий і, якщо можеш, пошли свого Очира в мій улус прочитати там моїм ці листи».