Джеррі-Островик

Стюард похитав головою, і доктор Еморі запалив велику Гавану, а тоді знову став вихвалятися своїм вигаданим тріумфом над колегою. За розмовою він начебто забув про сигару і, неуважливо зіпершись на крісло, ніби ненароком притулив її жариною до пучки одного зі скорчених Квекових пальців, а сам потай моргнув міс Джадсон, що єдина бачила те: мовчіть, мовляв.

— Знаєте, містере Доутрі, — захоплено провадив лікар, дивлячись у вічі стюардові, а жарину сигари весь час притискаючи до Квекового пальця, — що більше я набуваю досвіду, то дужче переконуюсь: у нас роблять забагато непотрібних операцій.

З Квекового пальця вже здіймалася цівочка диму, трохи інакшого кольору, ніж дим із сигари.

— Ось хоч би оцей пацієнт доктора Гедлі, — розводився далі Еморі. — Я врятував його не тільки від ризику під час операції апендициту, а й від витрат на неї та на утримання в лікарні. За це я не візьму з нього ні цента. І Гедлі теж візьме дрібничку. А доктор Гренвіл вилікує йому піорею еметином за якісь там п'ятдесят доларів, щонайбільше. Бачте, я не тільки порятував чоловіка від ризику для життя та стількох невигод, а й зберіг йому, круглим числом, тисячу доларів, що мали піти на хірурга, лікарню, доглядачок.

Поки він говорив, не спускаючи з Доутрі очей, у кабінеті засмерділо смалятиною. Доктор Еморі вдихав той сморід з насолодою. Чула його й міс Джадсон, проте мовчала. Вона й не дивилась на сигару, притулену до Квекового пальця, однак знала, що сморід іде звідти.

— Що це горить? — раптом спитав Доутрі, нюхнувши повітря й озираючись по кабінеті.

— Та це, мабуть, сигара, — пояснив Еморі, віднявши її від Квекового пальця, й несхвально подивився на неї. Тоді підніс до носа й гидливо скривився. — Таке паскудство! Чи то капустяне листя, чи казна-що. А втім, не хочу й знати. Шахрайство! Випустять нову добру марку сигар, розрекламують, спершу роблять з найкращого тютюну, а коли набуде популярності, починають домішувати поганий. Ні, вибачайте. Від сьогодні цієї марки не курю.

І він кинув сигару в плювальницю. А Квекові, що напівлежав у такому химерному стільці, якого він ще зроду не бачив, і не снилося, що його пучку пропалило й пропекло на півдюйма; він тільки дивувався, коли ж цей лікар нарешті перестане балакати та огляне його болячку під пахвою.

А Дег Доутрі вперше зроду і вже навіки «дав хука». Він зазнав непоправної поразки. Вільне життя, море, пасатні вітри, хистка палуба під ногами, рейси з порту в порт — усе це пропало для нього в лікарському кабінеті Волтера Меріта Еморі в ту хвилину, коли незворушна міс Джадсон потай чудувалася, що в чоловіка горить живе тіло, а він і вусом не моргне.