Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Ужасы » Якщо кров тече [UK]
Якщо кров тече [UK] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Якщо кров тече [UK]

Электронная книга - «Якщо кров тече [UK]». Краткое содержание книги:

Приватний детектив Голлі Ґібні бачить по телевізору терміновий репортаж про вибух у школі. В ефірі — кореспондент Чет Ондовскі. Чому, дивлячись на нього, Голлі відчула тривогу? Перевіривши купу інформації, вона змушена визнати: Чет «чистий». Та з Голлі бажає зустрітися літній чоловік, який запевняє, що знає все про «ту істоту, яка кличе себе Ондовскі» («Якщо кров тече»). До збірки також увійшли повісті «Телефон містера Герріґена», «Життя Чака», «Щур».
1 ... 122 123 124 125 126 127 128 129 130 ... 164
Перейти на страницу:

Вона орієнтується і йде до ліфта. Двері (в підвалі вони брудні, а фарба на них облущена) щільно зачинені. Голлі ставить сумку на підлогу й виймає револьвер Білла. Тоді знімає аварійний ключ з гачка на стіні й заганяє його в отвір на лівій половині дверей. Ключем давно не користувались, і він норовистий. Їй доводиться засунути пістолет за пояс і взятися двома руками, щоб ним крутнути. Повернувши зброю в долоню, вона пхає половинку дверей. Обидві розчиняються.

На неї віє мішаний запах мастила і пилу. Посередині шахти довга, схожа на поршень штука, про яку вона пізніше прочитає, що її називають плунжером. Навколо неї, разом із бичками цигарок і обгорток з-під фастфуду, розкиданий одяг, який Ондовскі вдягнув у свою останню мандрівку. Коротку, але смертельну.

Самого Ондовскі, також відомого як «Чет на сторожі», не видно й сліду.

Флуоресцентні лампи тут яскраві, але дно шахти все одно надто тінисте, як на Голлі. Вона знаходить на захаращеному робочому столі Ела Джордана ліхтар і ретельно просвічує ним усе, не забуваючи перевірити й за плунжером. Вона шукає не Ондовскі — той зник, — а жуків певного екзотичного виду. Небезпечних жуків, які можуть шукати собі нового хазяїна. Їй не видно жодного. Що б там не завелося в Ондовскі, якщо воно його й пережило, то ненадовго. В одному кутку захаращеного брудного підвалу вона помічає грубий мішок і запихає в нього одяг Ондовскі разом з хутряною шапкою. Останніми вкидає його спідні шорти. Голлі підби­рає їх двома пальцями, а куточки її губ аж загинаються донизу від огиди. Вона вкидає їх до мішка, здригається й тихенько скрикує («Фу!»), а тоді кладе долоні на половинки дверей ліфта і зводить їх докупи. Знову замикає їх аварійним ключем, а тоді повертає його на гачок.

Вона сидить і чекає. Щойно вона переконується, що Джером, Барбара і ті, хто приїхав на виклик, уже поїхали, вона закидає сумку на плече й виносить мішок з одягом Ондовскі нагору. Виходить через бічні двері. Роздумує, чи не викинути мішок у смітник поруч, але то було б надто близько й ненадійно. Натомість забирає його з собою, що абсолютно нормально. Щойно вона вийде на вулицю, стане однією з дуже багатьох, які щось кудись несуть.

Вона ледве встигає завести машину, коли їй дзвонить Джером і розказує, як вони з Барбарою стали жертвами пограбування саме тоді, коли збиралися ввійти до Фредерік-білдинг через бічні двері. Вони зараз у Кайнері, каже він.

— О Боже, це жахливо, — каже Голлі. — Чого ви мені раніше не подзвонили?

— Не хотіли тебе тривожити, — каже Джером. — У нас загалом усе добре, він нічого не забрав.

— Я приїду, щойно зможу.

Голлі викидає мішок з одягом Ондовскі дорогою до лікарні імені Джона Кайнера. Починає сніжити.

Вона вмикає радіо, а там Берл Айвз горлає «Holly Jolly Christmas» на повен свій довбаний голос, тож вона знову вимикає. Вона ненавидить ту пісню понад усі інші. З очевидних причин.

«Не можна мати все, — думає вона. — У кожне життя має насипатися трохи багна. Але іноді тобі таки випадає те, що треба. І це найбільше, чого може просити здорова людина».

А вона така і є.

Здорова.

22 грудня 2020 року

Голлі доводиться давати свідчення в офісі «Макінтайр і Кертіс» о десятій ранку. Цей бік роботи вона любить найменше, але цього дня вона лиш другорядний свідок у справі про розділення опіки, що добре. І люди в ній змагаються за опіку над самоїдом, а не дитиною, тож це трохи знижує рівень стресу. Один з адвокатів ставить кілька неприємних питань, але після того, що вона витримала з Четом Ондовскі (і Джорджем), цей допит здається їй лагідним. Вона вправляється за п’ятнадцять хвилин. У коридорі вмикає телефон і бачить пропущений від Дена Белла.

Але на її зворотний дзвінок відповідає не він, а його онук.

— У дідуся був серцевий напад, — каже Бред. — Ще один. Уже четвертий. Він у лікарні, і цього разу вже не випишеться з неї.

Чується довгий і вологий вдих. Голлі чекає.

— Він хотів знати, як закінчилася ваша справа. Що сталося з репортером. Тією істотою. Якщо я зможу принести йому хороші новини, думаю, йому буде легше піти.

Голлі озирається, аби переконатися, що вона сама. Так і є, але вона все одно говорить тихіше.

— Воно мертве. Передайте йому, що воно мертве.

— Ви впевнені?

Вона згадує той останній погляд, повний страху та подиву. Пригадує крик, з яким він летів — воно летіло — вниз. І пригадує порожній одяг на дні шахти.

1 ... 122 123 124 125 126 127 128 129 130 ... 164
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)