Чужинець на чужій землі
- Автор: Хайнлайн Роберт Энсон
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-0090-6
- Переводчик: Ганна Литвиненко
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Чужинець на чужій землі». Краткое содержание книги:
— Я запитую вас. Чи вашого... Клієнта. Чи Генерального Секретаря.
Джубал ввічливо відповів:
— Я можу говорити, містере Секретар?
— Прошу.
— Дуже добре.
Джубал зупинився, повільно витягнув великого носовика і висякався в нього, видобуваючи таким чином звук, трьома октавами нижчий від середньої до. Потім він глянув на Канга і спокійно промовив:
— Містере, я звертаюся до вас, тому що я знаю, що необов'язково адресувати це урядові в особі Генерального Секретаря. Колись давно — дуже давно, коли я був ще маленьким хлопчиком, — ми з іншим маленьким хлопчиком, таким само малим і дурним, створили клуб. Лише ми двоє. Оскільки ми мали клуб, то у нас були і правила... І перше правило, яке ми прийняли — одноголосно, мушу додати — полягало в тому, що ми завжди повинні були називати своїх матерів злюками. Безглуздо, звичайно... Але ми були дуже малі. Містере Канг, ви можете здогадатися, чим обернулося це «правило»?
— Напевно, ні, докторе Гаршоу.
— Одного разу я спробував виконали нашу домовленість щодо «злюк». Цього виявилося достатньо — і це врятувало мого товариша від подібної помилки. Мені ж це принесло лише тепле знайомство нижньої частини мого тіла з персиковою різкою. І на цьому було покладено кінець рішенню щодо «злюк».
Джубал прочистив горло:
— Хвилинку, містере Кант. Знаючи, що хтось обов'язково порушить це неіснуюче питання, я намагався пояснити своєму клієнту деталі Рішення Ларкін. Спершу він не зміг зрозуміти, чому всі думають, що цю юридичну вигадку можна застосувати до планети Марс. Врешті-решт, Марс заселений давньою і розумною расою — значно давнішою, аніж ваша, сер, і, можливо, значно мудрішою. Але, коли він зрозумів суть справи, це його розсмішило. Так і було сер, — у хорошому сенсі цього слова: саме розсмішило. Одного разу, лише одного, я недооцінив можливості мами у покаранні зухвалого малого хлопчиська. Той урок був дешевим, але безцінним. Проте ця планета не може дозволити собі такого уроку, принаймні у планетарному масштабі. Перед тим як ми спробуємо поділити землі, які нам не належать, ми повинні переконатися у тому, що персикова різка не висить у марсіанській кухні.
Здавалося, Канга це не переконало.
— Докторе Гаршоу, якщо «Рішення Ларкін» — не більше, ніж дурість маленького хлопчика... То чому містеру Сміту виявили національні почесті?
Джубал відступив:
— Це питання слід поставити уряду, а не мені. Але зараз я можу вам сказати, як я це зрозумів: це елементарна ввічливість... до Давніх з Марса.
— Перепрошую?
— Містере Канг, ті почесті не були відлунням «Рішень Ларкін». У розумінні, що полягає за межами людського досвіду, містер Сміт і є планета Марс!
Канг навіть не кліпав.
— Продовжуйте.
— Чи, радше, представник марсіанської раси. В особі Сміта Давні з Марса наносять нам візит. Почесті, надані йому, були призначені їм; а образа, нанесена йому, буде для них образою. Ця звучить дуже буквально, але має абсолютно не людське значення. Було мудро та завбачливо для нас сьогодні надати почесті нашим сусідам, — але мудрість у цьому разі немає нічого спільного з «Рішеннями Ларкін». Жодна відповідальна людина не буде сперечатися з тим, що «Рішення Ларкін» стосуються лише незаселених планет. Ризикну припустити, що таке розуміння справи лишатиметься чинним і у майбутньому...
Джубал зупинився і підвів очі — так, наче просив допомоги у небес.
— Але, містере Канг, будьте впевнені, що Давні правителі Марса не залишать без уваги те, як ми зустріли їхнього посла. Почесті, надані їм — через нього, — були виявом люб'язності. Я впевнений, що уряд цієї планети таким чином показав свою мудрість. Колись згодом ви зрозумієте, до якої завбачливий цей учинок.
Канг ввічливо відповів:
— Докторе, якщо ви намагалися мене залякати, то у вас нічого не вийшло.
— Я цього й не хотів. Але, на щастя для благополуччя цієї планети, ваша думка нічого не вирішує.
Джубал повернувся до Дугласа:
— Містере Секретар, це мій найдовший публічний виступ за багато років... Я відчуваю, що втомився. Чи можемо ми зробити перерву у цих переговорах? Поки ми чекатимемо на ваше рішення?
Розділ 21
Оголосили перерву. Джубал хотів вивести свою групу, але зрозумів, що з цим доведеться почекати — через присутність Президента Америки та сенатора Буна. Вони обидва хотіли поговорити з Майком, обидва були справжніми політиками — і добре розуміли, що лише виграють від того, що всі побачать, що вони у гарних стосунках з Людиною з Марса. Крім того, вони знали, що очі всього світу — себто стерео-бачення — все ще дивляться на них.