Чужинець на чужій землі

Бун посміхнувся:

— Ніколи ні від чого не слід зарікатися — чи не так? Але, якщо це станеться, то дайте знати мені чи Верховному Єпископу — і ви пробудете там недовго. — Він озирнувся, оглядаючи переповнену кімнату. — Здається, тут не вистачає стільців. Невеликий шанс для простого сенатора поштовхатися між усіма цими босами.

— Можливо, ви висловите нам честь і приєднаєтеся до нас, сенаторе, — спокійно відповів Джубал, — за цим столом?

— Що? Дякую, сер! Якщо не заперечуєте, я сяду в першому ряду.

— Звісно, — додав Джубал, — якщо ви не маєте нічого проти політичної причетності: адже вас побачать в контексті офіційної марсіанської делегації. Ми не хочемо поставити вас у незручне становище.

Бун ледь помітно вагався.

— Зовсім ні! Кому яке діло до того, що про нього думають інші? Важливо те, що — між нами кажучи — Єпископ дуже, дуже цікавиться цим юнаком.

— Добре. Біля капітана вам Тромпа є вільне місце. Це он той чоловік... Але ви, напевно, з ним знайомі?

— Ван Тромп? Звісно, звісно. Ми давні друзі, я добре його знаю — бачився з ним під час прийомів. — Сенатор Бун кивнув Сміту, пройшов далі й важко сів, влаштовуючись зручніше.

Більшість присутніх тепер сиділи; всі інші проходили повз охорону біля дверей. Джубал спостерігав за суперечками за місце, і чим довше він на це дивився, тим більше його непокоїло це видовище. Врешті він відчув, що просто не може залишитися осторонь; він не міг більше спокійно спостерігати за цим безглуздям. Тож нахилився і тихо поговорив з Майком, переконавшись в тому, що навіть коли Майк не зрозумів, чому саме, то він хоча б зрозумів, чого саме від нього хоче Джубал.

Майк слухав.

— Джубале, я так і зроблю.

— Дякую, синку.

Джубал встав і підійшов до групи з трьох чоловіків: заступника начальника протоколу, лідера Уругвайської Делегації та якогось третього чоловіка, який, здавалося, гнівався, а насправді був лише збитим з пантелику. Уругваєць переконливо говорив:

— ...посадити його — тоді ви мусите знайти місця для всіх місцевих державних лідерів — а їх вісімдесят чи ще більше. Ви визнаєте, що не можете цього зробити. Ми стоїмо на землі Федерації... І жоден лідер держави не має переваги над іншими. Тут немає винятків...

Джубал перебив його, звертаючись до третього чоловіка.

— Сер... — він почекав достатньо довго, щоб привернути до себе увагу, і продовжив: — ...Людина з Марса сказав мені попросити вас виявити велику честь і сидіти разом з ним... Якщо ваша присутність не є необхідною десь в іншому місці.

Чоловік, здавалося, дуже здивувався, але потім широко посміхнувся:

— Що ж, так — це було б непогано.

Інші двоє — службовець Палацу і уругвайський чиновник — почали заперечувати. Джубал повернувся до них спиною.

— Поспішімо, сер, — думаю, що у нас лишилося дуже мало часу.

Він побачив двох чоловіків, які внесли до зали щось, що нагадувало водночас хрестовину для різдвяної ялинки і криваве простирадло; проте це був майже точно виконаний марсіанський прапор. Коли вони наблизилися, Майк підвівся і стояв, чекаючи на них.