Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Биографии и мемуары » Невідоме Розстріляне Відродження
Невідоме Розстріляне Відродження - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Невідоме Розстріляне Відродження

Электронная книга - «Невідоме Розстріляне Відродження». Краткое содержание книги:

Голодомор – не єдина трагедія українського народу. Друга не менша трагедія – знищення мозку нації, адже коли знищується мозок нації, то це веде до її жахливого занепаду. У біографічних довідках про авторів, твори яких увійшли до антології «Невідоме Розстріляне Відродження», не подано причин арешту та кримінальних статей, за якими їх судили: всі вони однакові – якщо не УВО (Українська Військова Організація), яка «ставила своєю метою організацію контрреволюційних повстанських сил», то «активна контрреволюційна діяльність, спрямована на повалення Радянської влади і встановлення української буржуазно-демократичної республіки», а то й зовсім безглузді – замах на членів уряду, праця на іноземну контррозвідку і т. д. Більшість прізвищ цих письменників невідомі ширшому колу читачів і майже усі твори, які увійшли до цієї антології, публікуються вперше після загибелі їхніх авторів. На читача чекають цікаві відкриття. Повість Петра Голоти «Алькеґаль» дуже нагадує легендарний твір Венедикта Єрофєєва «Москва-Пєтушкі», де герой перебуває у постійному контакті з алкоголем, переживаючи різні пригоди. У повісті Сергія Жигалка «Нарцис і Геркулан» героями стали двоє чортів. Повість Бориса Тенети «Гармонія і свинушник» була свого часу засуджена як наклеп на совєтську дійсність і заборонена. Антисовєтським виявилося також оповідання Петра Ванченка «Оповідання про гніду кобилу», автор змушений був навіть каятися, що написав його. Читачеві цікаво буде також познайомитися з невідомими раніше поезіями Людмили Старицької-Черняхівської і рідного брата Василя Чумака – Миколи, фантастичним оповіданням Олекси Слісаренка та багатьма іншими творами, які не втратили своєї цінності й актуальності і в наш час.
1 ... 122 123 124 125 126 127 128 129 130 ... 406
Перейти на страницу:

Я. Савченко активно друкувався в газетах і журналах, окремими виданнями вийшли книжки «Азіятський апокаліпсис» (1926), «Поети й белетристи», «Проти реставрації греко-римського мистецтва» (1927), «Доба й письменник», «Народження українського радянського кіно» (1930), «П’ятнадцять років театру імені І. Франка» (1935).

Першого вірша надрукував у журналі «Ілюстрована Україна». З 1917 р. публікує у періодиці багато статей та фейлетонів. Поезії друкує в журналах «ЛНВ», «Мистецтво», «Глобус», «Зоря», «Життя й Революція», «Гарт». Видав збірки поезій «Поезії» (1918) та «Земля» (1921), відтак публікував вірші лише в періодиці, активніше зайнявшись теорією літератури.

У 1933 р. його звільнили з усіх посад «за протягування націоналістичних поглядів», а серед ночі 17.09.1937 р. Я. Савченка заарештували. 1.11.1937 р. його засудили до розстрілу. Вирок виконали наступного дня.

«Ранок – Стремління. Південь – Розпука…»

Ранок – Стремління. Південь – Розпука. Вечір – Вмирання. Зустрічі Мертвих. Вічна розлука. Смертне співання. Ждання покою. Сум. Безнадійність. Туга жорстока. Регіт безжальний, злобний, єхидний Білого Ока. Східці таємні. Тиша. Мовчазність в круглій Печері. Підеш у Вічність сонно-безгласний. Замкнуться Двері. Підеш од Сонця. Там не досягне Соняшна Влада. Будеш дивитись вічно на себе в Чорні Свічада.

Христос отаву косив

Танцювали за вікном чотири кущі, Тоді, як не стало вже сліз. Згинув син у боях революцій — І ніхто чутки не приніс.
Носила осінь сонце в золотих відрах, А мужик переплакував журбу сліпу. – Тату! осідлайте не коня, а вітра, Пошукайте ще раз у степу.
Може він спочиває в знемозі, Або на грудях Великдень несе, Не в степах на небитій дорозі — На споришах коня пасе.
І полетіли — Долинами, Ярами Та лісами.
А вгорі На високій брамі Самотній місяць Грає-виграє, Жалібно промовляє: – Ой туго, туго мужикова, Червона, як кров, Як трава шовкова!
Та не пить тобі, туго, Води з криниці — Бо вже ж тобі, туго, Страшне сниться. Та не милувать тобі, туго, Русявого сина Парчева домовина… А як повертались:
Упав мужик на торішніх покосах: Аж сто зірок цвіте. Глянув: — Христос отаву косить І в колиці кладе.
Глянув прострелено: хто се? Чи ти, мій синочку, чи ти, Христосе, Обірваний, босий? Хто се?
Ой, зацвіли в степах слова зоряно, Ой, заплакав смуток нив. – Давно вже людське поле зорано А ти й отави не скосив…
Підвівся мужик. Не ніч. Журба синя. Став тонути в Христових очах. – Я прийшов косить тобі за сина, Твій син – на моїх жнивах.
Ой, полетів вітер До мужикової хати, Упав на призьбі: – Добривечір! Радій, Маріє! Та збирай барвінок, Стели лепехи На помості: Іде в степу твій батько, А з ним — Христос у гості…

«Стоїть. Як віск. І скорбно плаче…»

Стоїть. Як віск. І скорбно плаче: – Один між трупами піду. Вгорі Червоний Ворон кряче На кров. На бурю. На біду.
І як промовить тій Пустині? Чи дзвоном арф, чи криком труб? Із Білих Земель – в Чорні кинув З душею чорта – Кроволюб.
З душею чорта – що він бачить! (А дань із Білих Лілій – дай!) Тужи на камені. Жебраче, Востаннє кров’ю заридай.
Хіба ж йому стоять на герці? Якби й посмів – сліпа борба! Тумани стеле ніч на серці, А над туманами журба.
1 ... 122 123 124 125 126 127 128 129 130 ... 406
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)