Очікування шторму

Георгець ідіот. Так, йому довелося працювати з такими ідіотами, як Георгець, що був здатен довірити дівці важливе доручення тільки тому, що він одного разу з нею спав! Пришити б цю Варвару, та ніколи. Довелося пожертвувати Розою Карлівною. І найсумніше, залишити сліди…

Челні звернув на Приморський бульвар. Тут вітер був сильніший і долинав шум хвиль. Челні перелякано подумав, що, коли розіграється шторм, яхта навряд чи прийде тридцятого. Вітер хитав поодинокі ліхтарі, й кола світла плигали по лавках, по голих деревах, по мокрому асфальту. Й уявлялося, що це метушиться сам бульвар. На душі в лікаря було дуже неспокійно.

Човняр Кузьмич, як і домовлялися, ждав його біля «бочки». Тут, на свіжому повітрі, випивало ще кілька гультяїв. Челні попросив склянку «Хванчкари». Відійшов в Кузьмичем у темряву.

— Ящики сьогодні затопи, — неголосно проказав Челні.

— Усі шість?

— Так.

— Свіжувато на морі.

— Гроші тобі переказано поштою.

Кузьмич кивнув, що зрозумів.

Челні допив своє вино. Склянку поставив на прилавок. Купив пачку «Казбеку». Й пішов далі. До набережної.

Повертатися додому він вважав за небезпечне. Однак добу треба було десь відлежатися. Йти до Кузьмича було б вершиною необережності. Його можуть затримати, коли він скидатиме в море ящики зі зброєю. Блукати містом — не кращий вихід із становища. Каїров напевно оголосив розшук.

Є тільки одне місце, де можна сховатися. За адресою, що залишив Хмурий…

Ніздря зустрів його непривітно. Дивився з підозрілою нашорошеністю. Відповідав коротко й неголосно, наче лінувався розкрити рот. Але Челні не був збентежений холодним прийомом. Саме таких відлюдькуватих, обережних людей, як Ніздря, Челні вважав надійними, вартими довір'я.