Зима наближається

Гіршим за іронію було те, що смерть Гавела, а ще важливіше — його надзвичайне життя були відкинуті вбік заради казок про любов якогось дурника до кіно та французького коньяку. Замість спекуляцій про маловідомого спадкоємця з Північної Кореї чому б було не поставити питання про наступника видатного морального лідерства Вацлава Гавела? Хто підніме прапор свободи від утиску в усіх його формах? Драматург, артист і мрійник Гавел дві третини свого життя прожив під владою комуністичного режиму й знав, що за свободу треба боротися всією доступною зброєю на всіх фронтах.

Уперше я зустрівся з Гавелом у Празі в 1990 році, коли він був новообраним президентом Чехословаччини. Він швидко скористався своїм новим статусом, щоб сприяти продемократичній діяльності інших людей, особливо в країні, яка поки ще називалася СРСР. Мене тоді запросили на конференцію радянських дисидентів під головуванням Володимира Буковського, і Гавел наполіг, щоб вона відбулася в нещодавно звільненій від радянського ярма Празі. Як не дивно, йому довелося боротися з деякими елементами у своєму уряді, які боялись образити Кремль, і в моїх спогадах Гавел залишився єдиним представником чеського керівництва високого рангу, який відвідав ту конференцію.

Як під час, так і після його каденції Гавела критикували з різних боків, називаючи неефективним керівником, нездібним політиком і поганим перемовником. Але якщо подивитися на його досягнення, особливо враховуючи вплив Москви, ці критики ігнорували найважливіше. Гавел став президентом Чехословаччини напередодні її розпаду, а потім президентом Чехії, не допустивши пролиття ані краплі крові. І це в той час, коли в Югославії палала жахлива громадянська війна. Він створив засади демократичного устрою, вільного від привязки до комуністичного й кадебістського минулого, тоді як Борис Єльцин не зумів викорінити надійно укріплену бюрократію, номенклатуру, залишивши по собі ще й наступника з лав КДБ. Сьогодні Чеська республіка та Словаччина є процвітаючими демократіями, а росіяни знову й знову змушені боротися за свободу особистості. Треба пам’ятати, що принципи мають значення, результати мають значення, і Гавелу насправді вдалося досягти успіху, як мало кому іншому.