ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ
- Автор: Бедь Віктор
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Жанр: право
Электронная книга - «ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ». Краткое содержание книги:
Для студентів, аспірантів і викладачів юридичних факультетів, а також для працівників правоохоронних органів і тих, хто цікавиться проблемами юридичної психології.
Запитання 3. «Хто, на Вашу думку, міг би це зробити?» Це запитання виявляє бажання людини допомогти слідству.
Відповіді
А. Правдива — ті, що не мають причин щось приховувати, як правило, називають прізвища.
Б. Нещира — винні ухиляються від згадування конкретних імен. Коли ж називають їх, у відповіді обов’язково містяться вигадані обставини, які моделюють слідову картину причетності цих осіб до події (злочину).
Запитання 4. «Чому Ви так думаєте?» Таке запитання спонукає особу аргументувати свої припущення конкретними фактами, які можуть дати додаткову інформацію про обставини події (злочину) і свідчити про ступінь обізнаності особи про нього.
Відповіді
А. Правдива — невинні часто дають пояснення, які узгоджені з відповіддю на попереднє запитання і обґрунтовують зв’язок названих осіб із фактами.
Б. Нещира — причетні особи або дають вкрай розпливчасті і невизначені відповіді, або якщо називають конкретних осіб, то їхня аргументація відрізняється детальністю, зв’язністю, що зазвичай свідчить про попередню продуманість того, що можна «підсунути» слідству, а також про обізнаність щодо події. Якщо відповідь наперед не продумана, то вона буває розпливчастою, при цьому імена не називаються.
Запитання 5. «Хто, на Вашу думку, міг би скоїти цей злочин (подію) з найменшою ймовірністю?» Запитання є контрольним, воно прямо протилежне запитанню 3, потребує відновлення і відтворення тих асоціативних зв’язків, які були створені у ході нещирої вимушеної відповіді, викликає труднощі, дає змогу отримати додаткову інформацію про подію і осіб, причетних до неї.
Відповіді
А. Правдива — непричетні постараються назвати імена.
Б. Нещира — причетні прагнуть ухилитися від того, щоб виключити будь-кого з числа підозрюваних.
Запитання 6. «Хто мав найкращі можливості це зробити?» Формулювання запитання передбачає оцінку опитуваним об’єктивних (відсутність алібі, наявність знарядь і засобів скоєння злочину і т. д.) і суб’єктивних (задум, мотив, мета, знання і вміння, навики і т. п.) можливостей особи, причетної до події.
Відповіді
А. Правдива — непричетні до події особи зазвичай називають конкретні імена, детальна аргументація в силу їхньої необізнаності, як правило, відсутня.
Б. Нещира — причетні зазвичай кажуть, що це міг зробити будь-хто, боячись мимовільно проявити обізнаність про деталі події.
Запитання 7. «Як Ви думаєте, що заслуговує людина, яка це зробила?»
Відповіді
А. Правдива — непричетні запропонують реалістичне покарання без врахування будь-яких обставин, які пом’якшують чи збільшують провину.
Б. Нещира — причетна особа, знаючи, хто скоїв злочин, буде поблажлива і почне наводити обставини, які пом’якшують провину, готова «спустити все на гальмах».
Запитання 8. «Ви думали коли-небудь про те, щоб зробити щось подібне?»
Відповіді
А. Правдива — непричетний відкидає таку можливість.
Б. Нещира — причетна особа допускає можливість помилки в раніше даних відповідях і прагне профілактувати її, повідомляючи, що раніше думала про це, але в силу певних причин не здійснювала ніяких дій.
Запитання 9. «Ви коли-небудь брали щось «в позичку» без наміру потім повернути?» Запитання схоже на попереднє, але дає можливість причетному «зберегти своє лице».
Відповіді
А. Правдива — непричетна людина відразу ж відкине таку можливість. Інша назва вчинку, який нею здійснюється, не змінить її ставлення до нього, і тому незадоволення, виявлене нею, буде природним.
Б. Нещира — причетна особа може сказати, що вона думала про це, навіть припускає таку можливість за певних умов, але ніколи не робила нічого подібного.
Запитання 10. «Якби Ви захотіли зробити щось подібне, як би Ви це здійснили?»
Відповіді
А. Правдива — чесні люди зазвичай не мають готової відповіді, бо вони не розглядають нічого подібного стосовно себе.
Б. Нещира — винні особи часто описують, як насправді було скоєно злочин або дають пояснення, які мають багато спільного зі справжньою подією (в їхньому описі досить часто присутні реальні деталі події).
У кінці першої бесіди-опитування доцільно подякувати опитуваного і всім виглядом показати, що бесіда закінчена, скласти папери, встати і дати опитуваному, якщо він був щирим, розслабитися (що часто і відбувається). А потім поставити несподіване запитання: «Як, по-вашому, в дійсності відбувалася ця подія?» Розрахунок робиться на те, що бесіда закінчена, настало заспокоєння, захисні механізми можуть активізуватися із запізненням, а особа — допустити помилку. На таке запитання винна особа, володіючи інформацією, у зовні неформальній обстановці може розповісти про деталі події, але ніби припущеннями, від третьої особи.
Головні завдання:
1) підвищення психологічної напруженості;
2) збільшення числа проявів винним обізнаності.
Запитання 1. «Чи хочете Ви додати щось до того, про що ми говорили під час першої бесіди?»
Відповіді
А. Правдива — непричетна особа може додати до раніше сказаного деякі відомості, бо не боїться несхожості відповіді з першою і хоче чимось ще допомогти слідству.
Б. Нещира — причетна може знову викласти раніше сказане, як правило, слово в слово. Може спостерігатися збентеження і невпевненість, бо людина усвідомлює, що причиною повторної зустрічі, можливо, стали її помилки в першій.
Запитання 2. «Чи є у Вас якісь нові міркування чи підозри про те, хто міг скоїти цей злочин (подію)?»
Відповіді
А. Правдива — оскільки невинний через бесіди з іншими мав можливість отримати додаткові відомості, він, скоріше за все, внесе якісь уточнення.
Б. Нещира — причетна особа знає, хто це зробив, і головне завдання — за будь-яку ціну приховати свою причетність, а також отримати інформацію про хід розслідування і наявні стосовно неї підозри. Тому на це запитання вона відповідає заперечливо або її зауваження мають формальний характер.
Запитання 3. «З усіх, хто працює (проживає) тут, кого б Ви виключили з числа підозрюваних?» Запитання протилежне попередньому, яке потребує певної розумової напруженості і зіставлення попередніх показань із теперішніми. Помилка, допущена при відповіді на це запитання, може мати серйозні наслідки.
27
27 — Другу бесіду-опитування слід проводити через один-два дні і починати її з тих осіб, які викликають найбільшу підозру.